Постанова
Іменем України
20 липня 2020 року
м. Київ
справа № 362/4462/16-ц
провадження № 61-10968св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2014 року з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 13 травня 2014 року до повноліття дитини та виданий виконавчий лист.
Вказувала, що відповідач умисно не виконує рішення суду та жодного разу аліменти не сплатив. Крім того, відповідач має у власності нерухоме майно і як відповідач зазначає у своїх численних зверненнях, скаргах має власну медичну клініку "Клініка доктора Ширдела", де працює і має значні доходи, які приховує, також відповідач має задовільний стан здоров`я, проте аліментів на утримання інших дітей не сплачує.
З урахування заяви про зменшення позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 122 500 грн та витрати за професійну правничу допомогу адвоката.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 13 травня 2014 по травень 2018 року у сумі 122 500 грн. Також стягнуто з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 551 грн 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
11 вересня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2018 скасовано, а справу направлено на розгляд за встановленою законом підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
17 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) залишено без руху.
На виконання вищезазначеної ухвали 09 листопада 2018 року позивачем подана заява про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з 13 травня 2014 року по 30 жовтня 2018 у розмірі 134 000 грн, судові витрати в сумі 551 грн та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року у складі судді Ковалевської Л.М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів за період: з травня 2014 року по травень 2018 року у розмірі 35 775 грн; з червня 2018 року по жовтень 2018 року 3 825 грн, а всього 39 600 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягуючи на користь позивача пеню (неустойку) з відповідача, місцевий суд виходив із того, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто пеня за один місяць розрахована так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума пені визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів за кожен місяць.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн, відсутній їх детальний опис, не надано доказів на їх обґрунтованість та розумність.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дзюби В. С. задоволено частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів змінено та визначено розмір пені в сумі 126 307 грн 25 коп.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
В іншій частині судове рішення залишено рішення без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Змінюючи судове рішення місцевого суду в частині розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд виходи із того, що наданий позивачем розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з травня 2014 року по травень 2018 року відповідає вимогам чинного законодавства та зроблений з урахуванням положень статті 196 СК України.
Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку, що за період з червня 2018 року по вересень 2018 року підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі 7 675 грн.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи містять акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 15 липня 2016 року № 35/16, який містить детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на правничу допомогу, які підтверджено квитанцією про оплату.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що розрахунок пені, який був наданий позивачем до суду першої інстанції та до апеляційного суду, не відповідає вимогам діючого законодавства та є невірним. Вказує, що правильним здійсненням нарахування неустойки є обрахунок за кожен день прострочення конкретного місяця, а не на загальну кількість прострочених днів. Тобто неустойка за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножується на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місять). Таким чином, вважає, що стягненню з нього підлягає неустойка у розмірі 39 600 грн.
Також незгоден із висновками апеляційного суду щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, оскільки ані позивачем, ані його представником не надано жодних документальних доказів на підтвердження факту надання позивачу правової допомоги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 13 травня 2014 року до повноліття дитини та виданий виконавчий лист.
Матеріали справи містять копію довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, з якої вбачається, що з травня 2014 року по травень 2018 року відповідачу було нараховано аліментів на суму 122 500 грн, оплати за вказаний період відсутні. Зазначена заборгованість була погашена внаслідок реалізації належного відповідачу автомобіля з електронних торгів в ході здійснення виконавчого провадження. Вказана обставина підтверджується роздруківкою протоколу № 325540 проведення електронних торгів та відображена у Довідці-розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів від 06 серпня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.