Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/43044/16-ц
провадження № 61-20807св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинне будівництво та виділ в натурі частки із майна.
Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками 1/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частинах. Власниками інших 3/4 є відповідачі.
26 липня 1966 року між співвласниками будинку було укладено договір про встановлення порядку користування спірним будинком, який було посвідчено нотаріально за реєстровим № 5387.
Окрім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року № 22-21805/2010 було встановлено конкретний порядок користування земельною ділянкою під спірним будинком у відповідності до варіанту № 8 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 лютого 2008 року № 6113.
У зв`язку з тим, що їх житлові умови були незадовільними і не відповідали чинним ДБН, останніми було здійснено самочинне будівництво до частини будинку, що перебуває у їхньому користуванні. Дана прибудова відображена на технічному паспорті як "а1". Прибудова була виконана на земельній ділянці, виділеній для будівництва та обслуговування споруд? і саме на тій частині, яка виділена в користування позивачам. Дана прибудова не порушує прав інших співвласників, відповідає чинним будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам та державним стандартам і усунула ті недоліки та невідповідності будівельним нормам, які існували до її здійснення.
Вказували, що вони понесли відповідальність, передбачену законом, за здійснення самочинного будівництва і у них відсутня самостійна можливість узаконити/ввести в експлуатацію здійснену ними прибудову і реалізувати передбачене законом право власності на неї в повному обсязі через протидію інших співвласників.
Враховуючи вищевикладене з урахуванням уточнених позовних вимог просили суд: визнати за ними в рівних частках право власності на самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена на технічному паспорт під літерою "а1"; виділити в натурі їм на двох 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 в рівних частках кожному, а саме: житлову кімнату площею 22,4 кв. м, що позначена на технічному паспорті за № 2-3; житлову кімнату площею 10,3 кв. м, що позначена на технічному паспорті за № 2-4; коридор площею 5,8 кв. м, що позначений на технічному паспорті за № 2-2; коридор площею 5,3 кв. м, що позначений на технічному паспорті за №2-1; санвузол площею 8,5 кв. м, що позначений на технічному паспорті за №2-5; кухню площею 9,2 кв. м, що позначена на технічному паспорті за № 2-6 та визнати в рівних частках право власності на квартиру № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як на окрему одиницю нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у складі судді Фролової І. В. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена на технічному паспорті під літ. "а1".
Виділено в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на двох 1/4 частину будинку АДРЕСА_1, в рівних частках кожному, а саме: житлову кімнату площею 22,4 кв. м, що позначена на технічному паспорті за № 2-3; житлову кімнату площею 10,3 кв. м, що позначена на технічному паспорті за № 2-4; коридор площею 5,8 кв. м, що позначений на технічному паспорті за № 2-2; коридор площею 5,3 кв. м., що позначений на технічному паспорті за № 1-2; санвузол площею 8,5 кв. м, що позначений на технічному паспорті за № 2-5; кухню площею 9,2 кв. м, що позначена на технічному паспорті за № 2-6.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на квартиру № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на окрему одиницю нерухомого майна.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачами здійснено самочинне будівництво до частини будинку, що перебуває у їхньому користуванні, прибудова була виконана на земельній ділянці, виділеній для будівництва та обслуговування споруд, і саме на тій частині, яка виділена в користування останнім, при цьому дана прибудова не порушує прав інших співвласників, відповідає чинним будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам та державним стандартам, а самостійної можливості узаконення/введення в експлуатацію здійсненої ними прибудову і реалізації права власності на неї в повному обсязі немає через відсутність згоди інших співвласників, а тому суд дійшов висновку про можливість у судовому порядку визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на вказану прибудову.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачам належить на праві власності по 1/8 частині будинку кожному, при цьому технічно можливо виділити частку будинку відповідно до часток співвласників, то позовні вимоги про виділ в натурі позивачам 1/4 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання в рівних частках за позивачами права власності на квартиру № 2 , як на окрему одиницю нерухомого майна, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звернення до суду із позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, проте матеріали справи не містять доказів належного звернення позивачів до компетентних органів та отримання ними відмови у цьому, що б передувало б зверненню до суду із вказаним позовом.
Також апеляційний суд зазначив, що з висновку експерта вбачається, що виділити в натурі можливо лише частину будинку, яка перебуває у користуванні позивачів, виділення ж іншим співвласникам відокремлених частин будинку відповідно до їх часток із самостійним виходом є технічно неможливим.
Крім того, місцевий суд, визнавши за позивачами право власності на квартиру АДРЕСА_1, тобто встановивши поштову адресу як на окрему одиницю нерухомого майна, вийшов за межі повноважень, оскільки вирішення питання надання поштової адреси обʼєктам нерухомого майна віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що, відхиляючи їх позовні вимоги щодо визнання за ними права власності на прибудову, апеляційний суд взагалі не вказав і не встановив, чиї саме права будуть в даному випадку порушені, що не відповідає положенням статті 376 ЦК України, на яку вони посилались. Також не згодні із висновками апеляційного суду про те, що у матеріалах справи відсутні докази належного звернення ними до компетентних органів, оскільки ними було долучено відповідь департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності із квитанцією про оплату штрафу за здійснення самочинного будівництва. Крім того, зазначають, що питання прийняття в експлуатацію будівель та видачі дозвільних документів врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" та наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 "Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки", проте вказаними нормативними актами не передбачено жодної спеціальної форми/бланку відмови для підтвердження належного звернення позивачів до компетентних органів та отримання ними відмови у цьому.
Вказують, що апеляційним судом було невірно витлумачено норми матеріального права, оскільки ані ЦК України, ані розʼяснення Пленуму Верховного Суду України не містять вказівок про те, що окремі виходи при виділі мають бути забезпечені кожному співвласнику, а тому висновок апеляційного суду не ґрунтується на нормах матеріального права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_10, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов`язання знести самочинно збудовану прибудову, повернення співвласникам самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, та позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_10, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов`язання знести самочинно збудовану прибудову, задоволено частково.
Визнано самочинним будівництвом збудовану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибудову по АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки Технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року. В іншій частині позовних вимог - відмолено.
Вказаним судовим рішенням також було встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 824 кв. м, яка 29 червня 1954 року рішенням Київської міської ради № 1096 виділена для будівництва та ведення домашнього господарства (на той час вул . Нова); будинок побудовано в період часу з 1955 року до 1962 року і належить на праві спільної часткової власності, що не заперечувалось сторонами.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 1965 року власниками будинку АДРЕСА_1, стали брати: ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в рівних долях по 1/4 частині.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 1971 року ОСОБА_2 і ОСОБА_13 отримали у власність по 1/8 частині будинку.
Після смерті ОСОБА_14, яка також було власником 1/4 частини вказаного будинку, спадщину прийняли сини: ОСОБА_4 і ОСОБА_3, у зв`язку з чим вони стали співвласниками вказаного домоволодіння, а саме їм належить по 1/8 частині будинку кожному. Крім того, вони зареєстровані в цьому будинку та фактично займають квартиру № 4 , яка розташована в мансарді будинку.
ОСОБА_6 , який постійно проживає в Росії, належить на праві власності 1/4 частина будинку та виділено у користування квартиру № 3 .
У відповідності до зазначеного рішення ОСОБА_10 є власником 1/4 частини і проживає в квартирі № 1 вказаного будинку .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_10, а у відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 ОСОБА_10 змінила прізвище на " ОСОБА_10 ".
Згідно інформаційної довідки від 14 січня 2018 року № 110532637 власником частки ОСОБА_10 є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 листопада 2017 року № 3-669, виданого Третьою київською державною нотаріальною конторою.
Таким чином, ОСОБА_5 є власником 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року встановлено, що у 1996 році у квартирі № 2 , яку займає ОСОБА_1 та його сім`я, останнім разом з ОСОБА_2 було здійснено до належної їм частини будинку прибудову, яка складається з коридору площею 5,8 кв. м, санвузлу площею 7,8 кв. м та кухні площею 9,1 кв. м.
Необхідність вказаної прибудови була викликана неналежними умовами для проживання співвласників квартири № 2 , а саме відсутністю санітарно-технічних приміщень з відповідним обладнанням, а також площею кухні, яка становила 4,9 кв. м, що не відповідає нормативам, встановленим для таких приміщень.
Відповідно до технічного паспорта на одноквартирний (садибний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого станом на 11 жовтня 2013 року, площа прибудови до квартири № 2 вказаного домоволодіння, що позначена літерою " а1", становить 20,8 кв. м . Також в техпаспорті зазначено, що вказана прибудова є самочинним будівництвом.
Також судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збудували прибудову без отримання будь-яких дозволів на будівництво та за відсутності погодженого і затвердженого проекту будівництва, відсутності письмового дозволу всіх співвласників будинковолодіння, що стало підставою для визнання судом цього будівництва самочинним.