ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3060/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019
у справі № 904/3060/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Запоріжавтоматика"
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 236.803,20 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. 18.07.2019 Публічне акціонерне товариство "Завод "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" (далі - ПАТ "Завод "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 19-0028-02 від 15.01.2019, укладеного між сторонами, у загальній сумі 237.445,59 грн, з яких: 236.803,20 грн - основний борг, 642,39 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
1.2. Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнав, зазначивши про те, що позов ґрунтується на грошових зобов`язаннях ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" за договором купівлі-продажу №19-0028-02 від 15.01.2019, які виникли до офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", у зв`язку з чим вимоги позивача є вимогами конкурсного кредитора та задоволенню не підлягають з огляду на положення частини 3 статті 17 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів обґрунтованості заявлених ним позовних вимог щодо звернення з даним позовом до суду в рамках позовного провадження, в той час як спірні вимоги мають характер конкурсних вимог кредитора до боржника в рамках справи №904/2104/19 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ".
3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини
3.1. 15.01.2019 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №19-0028-02 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього Договору (далі - товар). Кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, які додаються до цього Договору, що складають його невід`ємну частину (пункти 1.1, 1.2 Договору).
3.2. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакції 2010 року) (далі - "Інкотермс-2010") і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід`ємну частину.
Умови поставки товару передбачені в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід`ємну частину, відповідно до "Інкотермс-2010". Датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата отримання товару, за значена покупцем в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, іменовані надалі товаросупровідними накладними, при поставках автомобільним транспортом (пункти 3.1, 3.2 Договору).
3.3. Специфікацією №1 від 15.01.2019 до Договору сторонами погоджено поставку товару загальну суму 791.944,86 грн з ПДВ (131.990,81 грн - ПДВ).
Відповідно до Специфікації №2 в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.05.2019 до Договору сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 616.369,14 грн з ПДВ (102.728,19 грн - ПДВ)
За змістом п.п.1.1-1.10 Специфікації №2 сторонами погоджено поставку товару на наступних умовах:
1.1. "Товар" новий, не був в експлуатації, 2019 р. виготовлення.
1.2. Умови поставки - СРТ- склад ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", м. Кам`янське.
1.3. Умови оплати: 100% вартості "Товару" за фактом поставки, з наступною оплатою в строк до 7 календарних днів, на підставі виставленого рахунка на оплату.
1.4. Термін поставки "товару" - протягом 25 календарних днів від дати письмового повідомлення про необхідність поставки погодженої партії товару.
1.5. Погоджена партія товару визначається "Покупцем", і направляється "Продавцю" письмовим повідомленням.
1.6. Ціна наведена на умовах поставки СРТ - склад ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", м. Кам`янське.
1.7. З "товаром" "Продавець" надає сертифікат якості.
1.8. Гарантійний термін експлуатації - один цикл відбору проб. Гарантійний термін зберігання - 12 місяців з моменту виготовлення.
1.9. Виробник: ПрАТ "ЗАВОД "ЗАПОРГЖАВТОМАТИКА", м. Запоріжжя.
1.10. Право власності на товар від продавця до покупця переходить на складі покупця, з підписанням товаросупровідних накладних.
За умовами пункту 3 Додаткової угоди №1 від 10.05.2019 до Договору решта умов договору №19-0028-02 від 15.01.2019 необумовлені даною додатковою угодою залишаються без змін.
3.4. На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 236.803,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №61 від 30.05.2019.
Однак відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 236.803,20 грн основного боргу та 642,39 грн інфляційних, нарахованих у відповідності до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 порушено провадження у справі № 904/2104/19 від 31.05.2019 про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", відкрито процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю. розпорядником майна боржника.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 02.03.2020 ПАТ "Завод "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020, передати справу № 904/3060/19 на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство № 904/2104/19.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Судом першої інстанції не було встановлено момент виникнення грошового зобов`язання відповідача по сплаті отриманого товару та момент виникнення у позивача права грошової вимоги до відповідача щодо сплати вартості поставленого товару, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного судового рішення.
5.2. Суд апеляційної інстанції визнав доведеною ту обставину, що позовні вимоги у цій справі мають характер конкурсних вимог, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Вказаний висновок суду обґрунтовано тим, що зобов`язання з оплати поставленого товару виникло у відповідача за видатковою накладною № 61 від 30.05.2019, а 31.05.2019 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції не враховано зміст статей 526, 610, 612, 625 ЦК України та статті 193 ГК України, з яких слідує, що право вимоги кредитора виникає зі спливом строку виконання грошового зобов`язання боржником.
Аналіз статей 251, 530, 655, 692, 712 ЦК України свідчить про те, що право вимоги позивача (кредитора) виникло зі спливом строку виконання грошового зобов`язання відповідачем (боржником), у даному випадку такий строк сплинув 06.06.2019, а виникнення самого зобов`язання пов`язано з укладенням договору купівлі-продажу та відвантаженням товару за накладною.
5.3. Скаржник вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача мають характер конкурсних вимог у розумінні Закону про банкрутство не відповідає юридичному змісту визначення "конкурсні кредитори" та "поточні кредитори", зазначеному у названому Законі. Заявлені позивачем вимоги до відповідача за своєю правовою природою є поточними, оскільки виникли (строк їх виконання є таким, що настав) 06.06.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.
5.4. Нормами абзацу 4 частини 8 статті 23 Закону про банкрутство перебачено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Схожі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 920/35/18 та постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18.
5.5. Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 06.11.2019 у справі № 81/10-271, від 02.07.2019 у справі № 910/21682/15, згідно з якими поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
5.6. Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, так як протилежне матиме наслідком втрату такими вимогами статусу конкурсних і їх включення до реєстру як вимог шостої черги.
Наведений висновок суду, на думку скаржника, суперечить нормам частини 1 статті 38 Закону про банкрутство, оскільки постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 904/2104/19 не ухвалювалася.
5.7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач зазначав про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 та в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18.
Позивач наполягав на розгляді цієї справи в межах провадження у справі про банкрутство № 904/2104/19, відповідне клопотання було викладено ним у тексті позовної заяви, але воно не було розглянуто, що вказує на порушення права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ.
6. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, звертаючи увагу суду касаційної інстанції на наступне:
- твердження скаржника про те, що право вимоги кредитора виникає лише зі спливом строку виконання грошового зобов`язання є безпідставним, оскільки у такому випадку можна говорити лише про те, що право кредитора стає порушеним, а отже у нього виникає право на застосування наслідків неналежного виконання боржником свого зобов`язання, а також на судовий захист свого порушеного права;
- посилання скаржника на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції нормам частини 1 статті 38 Закону про банкрутство є безпідставним, оскільки названий Закон (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язує статус конкурсних вимог саме з моментом виникнення відповідного зобов`язанням боржника, а не зі строком його виконання, з огляду на те, що такий строк в будь-якому випадку є таким, що настав у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство;
- судова практика, на яку посилається скаржник, не може враховуватися з огляду на відмінність обставин у перелічених в касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції та у цій справі.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.2. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 19-0028-02 від 15.01.2019 у загальній сумі 237.445,59 грн, обґрунтована невиконанням ним зобов`язання щодо оплати отриманого за договором товару.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у цій справі виникли правовідносини на підставі договору купівлі-продажу № 19-0028-02 від 15.01.2019, на виконання умов якого позивач (продавець) поставив відповідачу (покупцю) товар на суму 236.803,20 грн, про що було складено видаткову накладну № 61 від 30.05.2019.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зі змісту статей 525, 526, 627, 629 ЦК України слідує, що зобов`язання може виникнути на підставі договору, який є обов`язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов`язання за договором.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Невиконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару зумовило виникнення заборгованості перед позивачем та звернення останнього до суду з даним позовом.
7.3. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, місцевий господарський суд зазначив про те, що між сторонами в процесі розгляду цієї справи постало спірне питання щодо обґрунтованості позовних вимог до відповідача з огляду на офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" в рамках справи № 904/2104/19.
За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, заявлені позивачем вимоги мають характер конкурсних вимог кредитора до боржника та мали бути заявлені у справі № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а тому не підлягають задоволенню в позовному провадженні.
Натомість скаржник вважає, що суди невірно кваліфікували його вимоги як конкурсні, оскільки заявлені позивачем у цій справі вимоги виникли вже після відкриття провадження у справі № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", а тому за своєю правовою природою названі вимоги є поточними.
7.4. На момент вирішення справи місцевим господарським судом умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлювалися Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Відповідно до статті 9 названого Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 10 названого Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
З наведеного слідує, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває у процедурі банкрутства та зазначений позивачем у статусі відповідача в такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
7.5. В статті 1 Закону про банкрутство визначено наступне:
- кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
- конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
З наведеного можна дійти висновку про те, що визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог.
7.6. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону про банкрутство у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначає дату проведення підготовчого засідання суду та особу арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.