ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/24323/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представника:
ПАТ "Мостобуд" - адвоката Салашної Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 26.02.2020
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 09.10.2019
за заявою ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати в загальному розмірі 192 253,06 грн
в межах справи № 910/24323/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство ПАТ "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.
2. 17.07.2018 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про стягнення з боржника заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати в загальному розмірі 192 253,06 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 28 951,09 грн. В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення. Видано наказ.
4. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогами про стягнення коштів на відрядження.
6. 25.02.2020 розпорядником майна, як в.о. керівника боржника подано клопотання про призначення по справі судової експертизи, проведення якої розпорядник просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експерта поставити наступне питання: Чи підтверджуються належними доказами та відповідають п. 4 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" надані до суду ОСОБА_1 розрахунки заборгованості? Якщо розрахунки заборгованості надані до суду ОСОБА_1 не підтверджуються належними доказами та не відповідають п. 4 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", то навести правильні розрахунки. Оплату вартості експертизи покласти на ПАТ "Мостобуд".
Обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи в цій справі розпорядник майна зазначив, що не має можливості виконати вимоги суду та подати контррозрахунок вимог позивача у зв`язку з відсутністю в нього первинних документів. При цьому, розпорядник посилається на порушення позивачем порядку проведення розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та порушення позивачем при розрахунку позовних вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, в зв`язку з чим вважає, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Суд апеляційної інстанції відмовив розпоряднику майна в призначенні судової експертизи, оскільки розпорядником майна взагалі не зазначено, на підставі яких саме первинних документів судовий експерт буде проводити експертизу, якщо у самого розпорядника майна, який виконує повноваження керівника боржника, вказані документи відсутні та не надано суду доказів того, що відповідач має в наявності кошти для оплати призначеної судом експертизи.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу господарського суду від 09.10.2019 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 68 763,35 грн, з яких компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 37 845,10 грн та індексації заробітної плати на суму 30 918,25 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "Мостобуд" 68 763,35 грн, з яких компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 37 845,10 грн та індексації заробітної плати на суму 30 918,25 грн задоволено. Стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь позивача 68 763,35 грн. В іншій частині залишено ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 без змін.
8. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
8.1. ОСОБА_1 з 02.08.2011 року по 23.10.2017 працював у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін № 12 ПАТ "Мостобуд" на посаді машиніста пересувного компресора 5-го розряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою №113 від 28.12.2017, копією трудової книжки та не заперечується сторонами.
8.2. ОСОБА_1 звільнився з роботи за власним бажанням 23.10.2017 згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
8.3. Згідно довідки відповідача від 28.12.2017 №113, яку додано позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості складає 40 242,20 грн, 28 951,09 грн - заборгованість по заробітній платі за період з березня 2013 по грудень 2014 та 11 291,11 грн - витрати на відрядження.
8.4. Вказана сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 28 951,09 грн боржником визнається та не заперечується.
8.5. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на відрядження в сумі 11291,11 грн відповідач в своєму відзиві від 18.09.2018 (вх. 19.09.2018) на позов в суді першої інстанції заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності, встановлений статтею 233 КЗпП України.
8.6. 04.10.2018 від позивача до суду першої інстанції надійшла відповідь від 01.10.2018 на відзив відповідача, в якій позивач заперечував проти клопотання відповідача про застосування строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, на звернення з такою вимогою, вважаючи, що позовна давність не пропущена.
8.7. Разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогами про стягнення коштів на відрядження.
8.8. 27.01.2020 позивачем подано пояснення у справі від 21.02.2020.
8.9. 12.02.2020 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу від 11.02.2020 № 02-2/870).
8.10. 25.02.2020 позивачем подано пояснення у справі від 24.08.2020.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
9. 17.03.2020 ОСОБА_1 через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 16.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16 в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 72 999,52 грн.
10. 29.04.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ОСОБА_1 від 16.03.2020 разом зі справою № 910/24323/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
11. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.05.2020 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/24323/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги від 16.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16 в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 72 999,52 грн.
13. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 16.03.2020 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 01.06.2020 року шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 524,00 грн за подання касаційної скарги.
14. ОСОБА_1 усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
15. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/24323/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 16.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 72 999,52 грн; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 16.03.2020 на 21.07.2020 року о 09:45.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
16. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані ухвалу та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ПАТ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 72 999,52 грн, та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в решті оскаржувані судові рішення залишити без змін, з огляду на наступні доводи.
16.1. Скаржник зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та витрат на відрядження в загальній сумі 40 242,20 грн, однак у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити в їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду з цією вимогою. Суд апеляційної інстанції, всупереч позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, не застосував принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі, відтак неправомірно прийняв заперечення відповідача в частині стягнення витрат на відрядження.
16.2. Суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн, водночас суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення в цій частині, а суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання позивача про поновлення строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, на звернення до суду з вимогою про стягнення витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн.
16.3. Скаржник зазначає, що оскільки згідно запису у трудовій книжці його звільнено 23.10.2017, тобто цей день вважається робочим днем, і що він в цей день працював та був на роботі, а відповідач не розрахувався з ним в цей день по усім належним йому коштам, то відповідач зобов`язаний сплачувати середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні починаючи з наступного робочого дня за днем звільнення до дня проведення повного розрахунку. На підтвердження своє ї позиції наводить практику Верховного суду, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 552/2191/17, постанову Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 761/17666/15-ц, від 27.06.2019 у справі № 923/623/18.
Відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 74 не надав належних доказів того, що позивач у день звільнення не працював та не був на роботі.
Допустимим доказом того, чи працював позивач в день звільнення може бути лише табель обліку робочого часу.
Скаржник зазначає, що його письмові пояснення про останні місяці, коли ним виконувалась робота (жовтень та листопад 2015 року) помилково розтлумачені судом апеляційної інстанції як доказ того, що позивач не працював у жовтні 2017, оскільки позивач мав на увазі, що жовтень та листопад 2015 року - це попередні до місяця звільнення (жовтень 2017) періоди. Крім того, пояснення сторін не віднесено до засобів доказування, згідно ст. 73 ГПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив обставини про те, що позивач не працював в день звільнення на підставі недопустимих доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
17. 20.07.2020 ПАТ "Мостобуд" подано відзив від 20.07.2020 Вих.№ 90/02-20 на касаційну скаргу, в якому останнє просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на оскаржувані постанову та ухвалу у зв`язку з тим, що справа є малозначною. У випадку відмови у закритті касаційного провадження, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 і залишити в силі Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020.
18. У судовому засіданні 21.07.2020 представник відповідача заперечила проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Розгляд клопотань Верховним Судом
19. У відзиві ПАТ "Мостобуд" на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідачем заявлено клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на оскаржувані постанову та ухвалу у зв`язку з тим, що справа є малозначною, додано ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 158/3124/17-ц.
20. У судовому засіданні 21.07.2020 представник відповідача підтримала вказане клопотання.
21. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розглянувши вказане клопотання ПАТ "Мостобуд" про закриття касаційного провадження дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
21.1. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21.2. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ПАТ "Мостобуд" в межах справи про банкрутство ПАТ "Мостобуд".
21.3. Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 (далі - КУзПБ), визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
21.4. Згідно з частиною першою та другою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
21.5. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
21.6. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
21.7. Частиною 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що 3. Не підлягають касаційному оскарженню:1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
21.8. Справи про банкрутство не є малозначними. Обсяг права на оскарження в касаційному порядку судових рішень, прийнятих у справах про банкрутство, не може бути меншим, ніж у малозначних справах.
21.9. Оскаржувані судові рішення, ухвалені в межах справи про банкрутство за результатом розгляду заяви позивача до боржника про стягнення з боржника заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати, належать до судових рішень у майновому спорі, стороною в якому є боржник - у розумінні положень абзацу другого частини другої статті 7 КУзПБ, а правила оскарження цих судових рішень в касаційному порядку визначені пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України та не встановлюють заборону на їх оскарження в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
22. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 08.02.2020, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
25. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/24323/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 16.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 11 291,11 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 72 999,52 грн.
26. Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
27. Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 02.08.2011 року по 23.10.2017 року працював у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд" на посаді машиніста пересувного компресора 5-го розряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою №113 від 28.12.2017 року, копією трудової книжки та не заперечується сторонами.