ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/24323/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представника:
ПАТ "Мостобуд" - адвоката Салашної Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 19.02.2020
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 09.10.2019
за заявою ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати в загальному розмірі 137 074,54 грн
в межах справи № 910/24323/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство ПАТ "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.
2. 12.10.2018 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у з`язку з порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати в загальному розмірі 137 074,54 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Мостобуд на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 8 401,18 грн. В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення. Видано наказ.
4. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2019 змінено в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 21 607,96 грн, з яких компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 11 349,84 грн та індексації заробітної плати на суму 10 258,12 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення з ПАТ "Мостобуд" 21 607,96 грн, з яких компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 11 349,84 грн та індексації заробітної плати на суму 10258,12 грн. задоволено. Стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_1 21 607,96 грн. В іншій частині залишено ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 без змін.
6. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
6.1. ОСОБА_1 з 16.10.2013 по 27.02.2015 працював у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд" на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою №97 від 04.12.2017 року, копією трудової книжки та не заперечується сторонами.
6.2. ОСОБА_1 звільнений з роботи за згодою сторін 27.02.2015 згідно п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
6.3. Згідно довідки відповідача №97 від 04.12.2017 року, яку додано позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості складає 16 501,18 грн, з яких: 8401,18 грн - заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2013 по лютий 2015 та 8 100 грн - витрати на відрядження.
6.4. Вказана сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 8 401,18 грн боржником визнається та не заперечується, решта суми заборгованості не визнається.
6.5. Разом з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогами про стягнення коштів на відрядження.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
7. 10.03.2020 ОСОБА_1 через Північний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 10.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/24323/16 в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 8 100,00 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 87 288,88 грн за період з 02.03.2015 по 08.10.2018.
8. 22.04.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ОСОБА_1 від 10.03.2020 разом зі справою № 910/24323/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/24323/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.05.2020.
10. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги від 10.03.2020, касаційну скаргу ОСОБА_1 від 10.03.2020 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 01.06.2020 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 524,00 грн.
11. ОСОБА_1 усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
12. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/24323/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 10.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 8 100,00 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 87 288,88 грн за період з 02.03.2015 по 08.10.2018; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 10.03.2020 на 21.07.2020 року о 10:15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить, зокрема, оскаржувані ухвалу та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 8 100,00 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 87 288,88 грн за період з 02.03.2015 по 08.10.2018, та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.
13.1. Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні витрат на відрядження в сумі 8 100,00 грн питання щодо застосування строку позовної давності, встановленого ст. 233 КЗпП України до цих вимог не розглядав та відмовив у їх задоволенні необґрунтовано. Водночас, у відповіді на відзив відповідача, поданої до суду першої інстанції, позивач зазначив, що строк звернення до суду про стягнення з відповідача витрат на відрядження в сумі 8100, 00 грн ним не пропущено. У зв`язку з чим позивачем повторно викладено свої доводи щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду у клопотанні про поновлення цього строку до апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції повинен був розглянути доводи клопотання позивача щодо поновлення цього строку так само як і доводи відповідача щодо пропуску строку на звернення до суду, водночас цього не зробив, позбавивши позивача можливості надати свої аргументи на спростування висновків відповідача.
13.2. Скаржник зазначає, що оскільки згідно запису у трудовій книжці його звільнено 27.02.2015, то цей день вважається робочим днем, і що він в цей день працював та був на роботі, а відповідач не розрахувався з ним в цей день по усім належним йому коштам, тому відповідач зобов`язаний сплачувати середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні починаючи з наступного робочого дня за днем звільнення до дня проведення повного розрахунку. На підтвердження своє ї позиції наводить практику Верховного суду, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 552/2191/17, постанову Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 761/17666/15-ц, від 27.06.2019 у справі № 923/623/18.
13.3. Відповідач в порушення вимог ч. 1 ст. 74 не надав належних доказів того, що позивач у день звільнення 27.02.2015 не працював та не був на роботі. Допустимим доказом того, чи працював позивач в день звільнення може бути лише табель обліку робочого часу.
Скаржник зазначає, що в своїх письмових поясненнях не вказував, що не працював саме у грудні 2015 та у день свого звільнення 27.02.2015, а його пояснення про останні місяці, коли він виконував роботу у відповідача судом апеляційної інстанції помилково розтлумачено як доказ того що позивач не працював також і у лютому 2015 року.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив обставини про те, що позивач не працював в день звільнення на підставі недопустимих доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. 20.07.2020 "Мостобуд" подано відзив від 20.07.2020 Вих.№ 88/02-20 на касаційну скаргу, в якому останнє просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на оскаржувані постанову та ухвалу у зв`язку з тим, що справа є малозначною. У випадку відмови у закритті касаційного провадження, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 і залишити в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020.
15. У судовому засіданні 21.07.2020 представник відповідача заперечила проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Розгляд клопотань Верховним Судом
16. У відзиві ПАТ "Мостобуд" на касаційну скаргу ОСОБА_3 відповідачем заявлено клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на оскаржувані постанову та ухвалу у зв`язку з тим, що справа є малозначною, додано ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 158/3124/17-ц.
17. У судовому засіданні 21.07.2020 представник відповідача заперечила проти вказаного клопотання відповідача.
18. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції залишає вказане клопотання відповідача без розгляду.
Позиція Верховного Суду
19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон), зокрема,внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
21. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
22. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. Касаційна скарга ОСОБА_1 від 10.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "Мостобуд" витрат на відрядження в сумі 8 100,00 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 87 288,88 грн за період з 02.03.2015 по 08.10.2018, подана 10.03.2020.
24. Зважаючи на викладене, в даному випадку при розгляді вказаної касаційної скарги ОСОБА_1, підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону 15.01.2020 № 460-IX, чинній з 08.02.2020.
25. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 08.02.2020, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
27. Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 16.10.2013 по 27.02.2015 працював у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд" на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою №97 від 04.12.2017 року, копією трудової книжки та не заперечується сторонами.
29. Згідно довідки відповідача від 04.12.2017 №97, яку додано позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості складає 16 501,18 грн, з яких: 8401,18 грн - заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2013 по лютий 2015 та 8 100,00 грн - витрати на відрядження.
30. Вказана сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 8 401,18 грн боржником визнається та не заперечується, решта суми заборгованості не визнається.
31. Суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заробітної плати в розмірі 8401,18 грн.
32. Водночас, в частині заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на відрядження в сумі 8 100,00 грн, суди попередніх інстанцій відмовили в її задоволенні у зв`язку з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, на звернення з такою вимогою.
33. Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
34. Згідно з п.п. 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі) вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.
35. Оскільки витрати на відрядження не включаються до фонду оплати праці, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був звернутися до суду за її стягненням в тримісячний строк з моменту звільнення або коли дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.
36. Крім того, суди встановили, що довідка № 97 про заборгованість перед позивачем датована 04.02.2017 року, тоді як позивач звернувся до суду більше ніж через три роки після звільнення - 08.10.2018 року.