Постанова
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 1312/1-19/11
провадження № 51-5178 ск 18
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду Лагнюк М.М.,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 липня 2018 року, ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 05 квітня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2019 року,
встановив:
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за частиною 4 статті 190 КК України із застосуванням статті 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, частиною 3 статті 28 і частиною 2 статті 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, частиною 3 статті 28 і частиною 3 статті 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, частиною 2 статті 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу.
Також, цим вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 27 лютого 2013 року вказаний вирок від 07 листопада 2011 року, зокрема, щодо ОСОБА_1 змінив. Постановив звільнити ОСОБА_1 на підставі статті 49 КК України від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 28 і частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 28 і частиною 3 статті 358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а справу в цій частині закрити. Виключив з резолютивної частини вироку посилання на частину 2 статті 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 за частиною 4 статті 190 КК України. В решті вирок щодо покарання ОСОБА_1 залишено без зміни.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року задоволено подання Червоноградського МП Сокальського МВ КВІ УДПтСУ у Львівській області про звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням іспитового строку за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 05 грудня 2013 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2013 року, зокрема, щодо ОСОБА_1 скасував, а кримінальну справу направив на новий апеляційний розгляд.
Вироком Апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року, зокрема, щодо ОСОБА_1 скасувано. ОСОБА_1 визнано винуватою та призначено їй покарання за частиною 4 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, що їй належить на праві власності.
На підставі пунктів 2 і 3 частини 1 статті 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 28 і частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 28 і частиною 3 статті 358 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а провадження у кримінальні справі в цій частині закрито.
Не погоджуючись з вказаним вироком апеляційного суду від 24 вересня 2014 року, засуджена ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 31 березня 2015 року вирок Апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року, зокрема, щодо ОСОБА_1 змінив. Постановив вважати ОСОБА_1 засудженою за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 28 і частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 28 і частиною 3 статті 358 КК України в редакції від 05 квітня 2001 року. На підставі статті 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 28 і частиною 2 статті 358, частиною 2 статті 28 і частиною 3 статті 358 КК України в редакції від 05 квітня 2001 року в зв`язку з закінченням строків давності. В решті вирок апеляційного суду, зокрема, щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
В подальшому, засуджена ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд вироку від 24 вересня 2014 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 липня 2018 року вказану заяву засудженої залишено без руху з наданням їй п`ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання цієї ухвали.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 12 жовтня 2018 року повернув засудженій її заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року за нововиявленими обставинами.
Червоноградський міський суд Львівської області 05 квітня 2019 року, за результатами розгляду заяви прокурора про перегляд ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами, керуючись статтею 467 КПК України 2012 року, скасовував зазначену ухвалу та відмовив у задоволенні подання Червоноградського МП Сокальського МВ КВІ УДПтСУ у Львівській області про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року, у зв`язку з закінченням іспитового строку.
На зазначену ухвалу суду надійшла апеляційна скарга засудженої ОСОБА_1 .
Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2019 року ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 05 квітня 2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року залишив без зміни, а апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 без задоволення.
29 березня 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга засудженої на вирок Апеляційного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року щодо неї.