Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/9708/18
провадження № 51-2364 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Титаренка Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Крестьянінової І.А. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12018220490001897 від 29 квітня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 квітня 2018 року приблизно о 23:30, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2, у ході конфлікту завдав потерпілому ОСОБА_2 5 ударів у ділянку голови, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_1 того ж дня в період часу з 23:30 до 00:00, перебуваючи за вищевказаною адресою, керуючись корисливим мотивом, умисно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2, чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 250 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, зазначаючи про те, що дії засудженого були направлені саме на відкрите викрадення майна потерпілого з проникненням до житла останнього.
Крім того, прокурор посилається на ту обставину, що апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду в частині призначеного покарання, повною мірою не врахував даних про особу засудженого, а також характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, а тому безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних вимог сторони обвинувачення щодо призначення більш тяжкого покарання.
Також прокурор стверджує, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора та, як наслідок, постановив незаконне та необґрунтоване рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор Титаренко Ю.О. підтримав касаційну скаргу прокурора Крестьянінової І.А. частково, просив рішення апеляційного суду скасувати у зв`язку з порушенням вимог ст. 419 КПК України та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор вказує про незаконність рішення суду апеляційної інстанції, вважає, що воно постановлено внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Як установлено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме показань засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які судом визнано достовірними, послідовними та такими, що не суперечать один одному і узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 29 квітня 2018 року (за місцем вчинення злочину), протоколі огляду місця події від 29 квітня 2018 року (за місцем проживання ОСОБА_1 ), протоколі пред`явлення особи для впізнання від 29 квітня 2018 року, протоколі огляду предметів від 29 квітня 2018 року, протоколі слідчого експерименту від 03 травня 2018 року, протоколі пред`явлення речей для впізнання від 11 травня 2018 року. Також судом враховано висновок судово-медичної експертизи від 21 травня 2018 року № 12-14/398-А/18 і висновок судово-товарознавчої експертизи від 21 травня 2018 року та інші докази, які наведені у вироку.