Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 760/13894/14-ц
провадження № 61-19413св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі судді Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року позов задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_2 на належну йому 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Визнано право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Виплачено ОСОБА_2 внесені ОСОБА_1 в рахунок компенсації припинення права власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 грошові кошти у розмірі 93 918,50 грн, які знаходяться на депозитному рахунку Солом`янського районного суду м. Києва. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, у вересні 2019 року ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку можливе лише у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та ухвалення повторного заочного рішення. Оскільки ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, порушив встановлений процесуальним законом порядок оскарження заочного рішення - не подавав до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення, то у прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, - адвокат Касьяненко Д. Л. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не була стороною у цій справі та не була залучена як відповідач у справі, тому не мала процесуальних прав на подання заяви про перегляд заочного рішення, а єдиним способом захисту своїх прав та законних інтересів, які були порушені оскаржуваним заочним рішенням є подання апеляційної скарги в загальному порядку. Положення чинного процесуального законодавства не передбачають можливості повернення апеляційної скарги, зокрема, з підстав відсутності у скаржника права на апеляційне оскарження, тому суд апеляційної інстанції порушив вимоги ЦПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.