Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 320/8273/15-ц
провадження № 61-18889св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року у складі судді Редька О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Дашковської А. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог посилалися на такі обставини. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 97/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 41/200 частини вказаного домоволодіння. АДРЕСА_2 частини домоволодіння є ОСОБА_3 Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 707 кв. м, яка виділена на підставі рішення Мелітопольської міської ради від 03 вересня 1954 року № 688. Позивачі бажають спільно володіти та використовувати 138/200 (97/200 + 41/200) частини вказаного домоволодіння, але у них відсутнє взаємопорозуміння з ОСОБА_3 щодо визначення порядку користуванням домоволодінням та земельною ділянкою, на якій воно знаходиться. На території домоволодінням АДРЕСА_1 ОСОБА_3 самочинно побудовала: житловий будинок
літ. "Н-1" розміром (9,11 + 9,28)/2 х 6,56 + 0,10 х 0,38 + (4,20 + 4,13) / 2 х 3,58; навіс літ. "н1" розміром (2,98 + 2,88)/2 х 4,20; самочинно частково знесений житловий будинок Г-1 (зареєстровані розміри 4,50 х 8,90; фактичні розміри 4,30 х 4,21). Жодних погоджень з позивачами у передбаченому законодавством порядку ОСОБА_3 не здійснила, не отримала дозволу на здійснення будівництва. У такому випадку самочинне будівництво суперечить інтересам позивачів та порушує їхні права на комфортне проживання та норми будівництва.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: визначити порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 707 кв. м, на якій воно знаходиться, виділивши у їхнє спільне користування частину вказаного домоволодіння та земельної ділянки, пропорційно 138/200 частини домоволодіння по I, ІІ, або IV варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 серпня 2016 року № 2207; зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 707 кв. м, та знести самочинно побудовані житловий будинок літ "Н-1" розміром
(9,11 + 9,28)/2 х 6,56 + 0,10 х 0,38 + (4,20 + 4,13) / 2 х 3,58, навіс літ. "н1" розміром (2,98 + 2,88)/2 х 4,20, а також привести будинок літ. "Г-1" до зареєстрованих розмірів 4,30 х 4,21 шляхом здійснення відповідних ремонтно-будівельних робіт за рахунок ОСОБА_3 .
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із надалі уточненим зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог посилалася на такі обставини. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 серпня 2011 року та договору дарування від 16 лютого 2012 року вона набула право власності на 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . 1/10 частини домоволодіння вона подарувала ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 05 грудня 2016 року. Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 707 кв. м, яка знаходиться у спільному користуванні сторін та складається з: житлового будинку, позначеного літ. "А-1", житловою площею 42,6 кв. м, загальною площею 84,2 кв. м; житлового будинку, позначеного літ. "Г-1", житловою площею 11,6 кв. м, загальною площею 19 кв. м; житлового будинку, позначеного
літ. "Н-1", загальною площею 58 кв. м; житловою площею 32 кв. м; господарчих та побутових будівель та споруд: літ. "В-1" - сараю, літ. "Е-1" - гаражу,
літ. "М-1" - сараю, літ. "О-1" - сараю, літ. "П-1" - вбиральні, літ. "Р-1" - альтанки, літ. "У" - вбиральні, № 1 - огорожі, № 2 - вигрібної ями. Між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та колишніми співвласниками: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, склався порядок володіння та користування вказаними будинками та господарчими спорудами. Після смерті її чоловіка між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 взаємовідносини погіршились, постійно почали виникати суперечки щодо користування земельною ділянкою, позивачі без згоди ОСОБА_3 побудували на території домоволодіння вольєр для собаки та огорожу, якою самовільно поділили домоволодіння.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та відновити стан земельної ділянки, який існував раніше, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлених тимчасових споруд: вольєра та огорожі з профільного листа оцинкованої сталі, що розташовані на території вказаного домоволодіння без згоди співвласника ОСОБА_3 .
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог посилався на такі обставини. 05 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір дарування 11/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Частка подарованого домоволодіння складається з житлового будинку (цегла) позначеного літ. "А-1", житловою площею 42,6 кв. м, загальною площею 84,2 кв. м; житлового будинку (саман) позначеного літ. "Г-1", житловою площею 25,3 кв. м, загальною площею 40,9 кв. м; господарчих та побутових будівель та споруд: літ. "В-1" - сарай, літ. "М-1"- сарай, літ. "О-1" - сарай, літ. "П" - убиральня, літ. "Р-1" - альтанка, літ. "У" - вбиральня, № 1 - огорожа, № 2 - яма вигрібна. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 серпня 2011 року та договору дарування від 16 лютого 2012 року ОСОБА_3 набула право власності на 31/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Після укладення договору дарування ОСОБА_3 належить 20/100 частини вказаного домоволодіння. Інші 138/200 частини належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 707 кв. м, яка знаходиться у спільному користуванні сторін. ОСОБА_4 стало відомо, що протягом багатьох років між ОСОБА_3 її чоловіком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також колишніми співвласниками: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, склався порядок володіння та користування вищевказаними будинками та господарчими спорудами, а саме: вони використовували (відповідно до технічного паспорта 2006 року) для проживання частину житлового будинку, зазначеного літ. "Г-1", а також гараж, позначений
літ. "Е-1", літню кухню літ. "Д-1", сарай літ. "Ж-1" та вбиральню літ. "П", а інші співвласники проживали у житловому будинку, позначеному літ. "А-1", зокрема ОСОБА_7 - у частині будинку літ. "Г-1", та використовували інші господарські приміщення та споруди. Зі змісту первісного позову не вбачається документальних підтверджень наявності будь-якої угоди про порядок користування земельною ділянкою, плану цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній плодовоягідних насаджень.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та відновити стан земельної ділянки, який існував раніше, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно встановлених споруд: вольєру та огорожі з профільного листа оцинкованої сталі, розташовані на території вказаного домоволодіння.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року прийнято відмову позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 від позовної вимоги про виділення у користування ОСОБА_3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 707 кв. м, на якій воно знаходиться, пропорційно 31/100 частини домоволодіння. Провадження в частині позовних вимог про виділення у користування ОСОБА_3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 707 кв. м, на якій воно знаходиться, пропорційно 31/100 частини домоволодіння, закрито.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 707 кв. м, на якій воно знаходиться, виділивши у спільне користування ОСОБА_1, ОСОБА_2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 707 кв. м, на якій воно знаходиться, пропорційно 138/200 частини домоволодіння за II варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 серпня 2016 року № 2207.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з розміру часток співвласників вказаного домоволодіння та земельної ділянки. Порядок користування земельною ділянкою має проводитися згідно з варіантом ІІ висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 серпня 2016 року № 2207, оскільки при проведенні експертизи сторони показали експерту будівлі та споруди, якими користуються як своїми власними об`єктами, тому між сторонами існував встановлений фактичний порядок користування об`єктами нерухомості, які експерт оглянув на місцевості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що конкретне право користування спірною земельною ділянкою за ними не визначено, вимоги про знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, що можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, проте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не довели факт того, що ними вжиті всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідальності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року та скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судом ІІ варіант поділу порушує як її права, так і права ОСОБА_4 . Такий варіант поділу не відповідає її інтересам, так як в`їзні ворота частково залишаються у власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Суд не призначив додаткової експертизи, оскільки з`явився ще один власник домоволодіння. Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що огорожу було влаштовано за згодою її чоловіка ОСОБА_5, на підтвердження чого вони надали заяву від нього, є безпідставними, оскільки підпис на заяві виконаний не її чоловіком.
У листопаді 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року та скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що житловий будинок, яким він користується, не облаштований санвузлом, проте два приміщення вбиральні згідно з ІІ варіантом поділу перейшли до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому його майнові права значно порушуються. Цей розподіл унеможливить використання гаража за призначенням, оскільки до нього неможливо буде заїхати транспортним засобом. Суд не призначив додаткової експертизи, оскільки його майнові права не були предметом дослідження експерта. Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що огорожу було влаштовано за згодою ОСОБА_5, на підтвердження чого вони надали заяву від його імені, є безпідставними, оскільки підпис на заяві виконаний не її чоловіком.
У січні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення. Стягнути на їх користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн та 1 750 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційні скарги у цій справі подані у жовтні та листопаді 2019 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзиву на скаргу ОСОБА_3, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 707 кв. м, яка виділена на підставі рішення Мелітопольської міської Ради від 03 вересня1954 року№ 688.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 97/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 41/200 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 20/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 11/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку експерта від 03 серпня 2016 року № 2207, зокрема ІІ варіанта порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, передбачено, що частина земельної ділянки S-1 площею 3,3 кв. м та ділянки S-2 площею 9,62 кв. м пропонується у загальне користування співвласників (S-1 - для доступу та обслуговування будинку літ. "Г" та сараю літ. "В-1", а S-2 - для доступу та обслуговування убиральні літ. "П". та сараю літ. "М-1") (червоний маркер).
Співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропонуються земельні ділянки S-5 площею 17,56 кв. м та S-6 площею 443,66 кв. м. У зв`язку з тим, що частина земельної ділянки пропонується в загальне користування, співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пропонується всього земельних ділянок загальною площею 467,68 кв. м (17,56 + 443,66 + 3,3 х 1/2+ 9,62 х 1/2), що менше ніж припадає на ідеальну частку, в 138/200 частини домоволодіння, на 20,15 кв. м (487,83 - 467-68).
Співвласнику ОСОБА_3 пропонуються земельні ділянки S-3 площею 231,67 кв. м та S-4 площею 1,19 кв. м. у зв`язку з тим, що частина земельної ділянки пропонується в загальне користування, то співвласнику ОСОБА_3 пропонується всього земельних ділянок загальною площею 239,32 кв. м
(231,67 + 1,19 + 3,3 х 1/2 + 9,62 / 1/2), що більш ніж припадає на ідеальну частку в 31/100 частини домоволодіння на 20,15 кв. м (239,32 - 219,17).