Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 753/484/16-ц
провадження № 61-12834св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві,
особа, яка зверталася до суду з апеляційною скаргою, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасуна Володимира Григоровича на постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області (далі - Управління Держгеокадастру), Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання державних актів про право власності на земельні ділянки недійсними.
На обґрунтування позову посилалася на такі обставини. Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 327/5139 їй у приватну власність із земель, відведених в постійне користування садовому товариству "Святище" Дарницького района м. Києва (далі - СТ "Святище"), надана земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 0,0600 га, для ведення колективного садівництва, розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:96:109:0017. На підставі цього рішення на ім`я позивача виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 листопада 2011 року серії ЯЖ № 038457, який внесений до державного реєстру за вищезазначеним кадастровим номером органом державної реєстрації 10 листопада 2011 року. На цій земельній ділянці нічого не будувалося і будівлі відсутні, проте відповідно до визначених розмірів та межових знаків нею була встановлена огорожа, яка надалі була зруйнована невідомими особами. У липні 2015 року позивачу стало відомо, що про своє право на належну їй земельну ділянку заявив незнайомий їй чоловік, який назвався власником суміжної земельної ділянки площею 0,12 га. При цьому він на підтвердження свого права на земельну ділянку та встановлення його особи ніяких документів не надав і про них не повідомив.
Звернувшись до даних Публічної кадастрової карти України Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", позивачу стало відомо, що на належну їй земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 8000000000:96:109:0017, повністю накладається земельна ділянка ОСОБА_2, площею 0,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1579, а також частково накладається земельна ділянка ОСОБА_3, площею 0,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1578.
Управління Держгеокадастру своїм листом від 01 грудня 2015 року повідомило, що через існуючу помилку в індексно-кадастрових картах, а саме кадастровий квартал "04:007", Гнідинська сільська рада Бориспільського району Київської області знаходиться за межами дії повноважень Державного кадастрового реєстратора Бориспільського району Київської області, немає можливості сформувати витяги з Державного земельного кадастру на запитувані земельні ділянки, а тому була надана роздруківка із Національної кадастрової системи та копії державних актів на право власності на запитувані земельні ділянки. Відповідно до копій вищезазначених документів земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га була передана у приватну власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 та виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року серії ЯД № 950480. Інша земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 та виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року серії ЯД № 950485.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, вважаючи своє право на земельну ділянку порушеним та оспорюваним, просила суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 у частині передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_3 та ОСОБА_2, площею 0,12 га, кожному; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: серії НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_3, та серії ЯД № 950485 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 у частині передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2, площею 0,12 га кожному. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: серії НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_3, та серії ЯД № 950485 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Бориспільською РДА прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок, які не входять до складу земель ні територіальної громади Гнідинської сільської ради, ні взагалі до складу земель Бориспільського району Київської області, з порушенням повноважень, зокрема статті 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню і як наслідок підлягають визнанню недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 03 листопада 2009 року № 3351 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва, площею 0,12 га, та визнання недійсним державного акта серії ЯД № 950485, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, скасовано, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в указаній частині та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції своїм рішенням на порушення норм процесуального права вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_4, який не був залучений до участі у справі, оскільки спірна земельна ділянка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2011 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасун В. Г. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогпро визнання протиправними та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351,передачі у приватну власність земельної ділянки, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення індивідуального садівництва громадянину ОСОБА_2, площею 0,1200 га, та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, серії ЯД № 950485, з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва на ім`я ОСОБА_2 , справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не є власником спірної земельної ділянки, оскільки не зареєстрував право власності на земельну ділянку. Апеляційним судом не наведено, чим порушуються права ОСОБА_4 та не застосовано жодної норми матеріального права, не досліджено докази. Рішення апеляційного суду порушує права позивача на ефективний судовий захист та не спрямоване на вирішення спору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у лютому2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що всуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.