Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 607/14258/19-ц
провадження № 61-17251св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", державний реєстратор Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжак Василь Ярославович,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року в складі судді Грицака Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 серпня
2019 року в складі колегії суддів: Ходоровський М. В., Гірський Б. О., Бершадська Г. В., та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2019 року в складі судді Грицака Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 02 січня 2020 року в складі колегії суддів: Сташків Б. І., Хома М. В., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області
Шелюжак В. Я., третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування позову вказувала на те, що 04 червня 2019 року, без попереднього повідомлення, до належної їй квартири АДРЕСА_1 прийшли невідомі особи, які представились представниками АТ "Укрсоцбанк" та повідомили позивача про те, що 12 червня 2018 року банк зареєстрував за собою право власності на належну їй квартиру в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Посилаючись на те, що реєстрація права власності на належну їй квартиру, яка була предметом іпотеки за договором від 24 червня 2008 року, укладеним між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2, була проведена з порушенням вимог спеціального закону, позивач просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з позовною завою, позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ "Укрсоцбанк" до завершення розгляду справи відчужувати третім особам квартиру АДРЕСА_1, а також заборонити АТ "Укрсоцбанк" до завершення розгляду справи здійснювати будь-які дії пов`язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих в спірній квартир осіб, в тому числі і малолітньої дитини.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ "Укрсоцбанк" до завершення розгляду справи по суті відчужувати третім особам квартиру
АДРЕСА_1 , а також заборони АТ "Укрсоцбанк" здійснювати будь-які дії пов`язані з виселенням та перешкоджанням у проживанні зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 осіб.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує очевидна небезпека, що спірне майно може бути відчужене відповідачем, що утруднить чи зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 13 червня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, переконався у відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, при цьому судом враховано співмірність позовних вимог заходу забезпечення позову.
У жовні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало до суду клопотання про застосування зустрічного забезпечення в справі, шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області грошові кошти в сумі 1 333 411,00 грн.
В обґрунтування зазначеного клопотання про зустрічне забезпечення відповідач зазначає, що заборона вчиняти дії щодо реалізації квартири позбавляє
AT "Укрсоцбанк" можливості реалізовувати своє право власності, зокрема продати спірну квартиру або здати в оренду, що в розумінні пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є збитками пов`язаними з втратою доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Також, звертав увагу на те, що 04 жовтня 2019 року між AT "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дата Майнінг Груп" (далі - ТОВ "Дата Майнінг Груп") укладено договір оренди спірної квартири, а тому банку спричинюються збитки шляхом неотримання прибутку з оренди власної квартири. З огляду на оцінку квартири, відповідач вважав, що розмір збитків складає
1 333 411,00 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2019 рокув задоволенні клопотання АТ "Укрсоцбанк" про зустрічне забезпечення відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з укладеним 04 жовтня 2019 року між
AT "Укрсоцбанк" (орендодавець) та ТОВ "Дата Майнінг Груп" (орендар) договору оренди квартири АДРЕСА_1, вказана квартира передається в оренду на термін до 01 жовтня 2020 року, орендна плата становить 5 000,00 грн на місяць, мета оренди: використання приміщення в господарській діяльності орендаря. Звертаючись із клопотанням про зустрічне забезпечення позову відповідач посилався на те, що заборона відчуження квартири може призвести до збитків товариства пов`язаними з втратою доходу від реалізації чи надання в оренду спірного житлового приміщення, однак не надав доказів, які б підтверджували, що застосований судом захід забезпечення може спричинити збитки в розмірі
1 333 411,00 грн, у випадку відмови у позові, оскільки сукупна вартість можливого доходу AT "Укрсоцбанк" від укладеного договору оренди становить 60 000,00 грн, а тому суд першої інстанції правильно вважав визначений заявником розмір зустрічного забезпечення неспівмірним з розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") залишено без задоволення, увалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не доведено, яким чином застосування судом заходів забезпечення позову, може завдати відповідачу реальних збитків. Не доведено також те, що майновий стан позивача може якимось чином ускладнити або зробити неможливим відшкодування можливих збитків відповідачеві, внаслідок забезпечення позову, у разі відмови в його задоволенні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи
У вересні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза утруднення в майбутньому виконання можливого рішення суду про задоволення позову. На зазначені обставини суди попередній інстанцій уваги не звернули, не врахували, що банком не вчинялось жодних дій, які б свідчили про те, що є необхідність в забезпечення позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності. У разі задоволення цього позову позивач не позбавлена права відновити запис про її право власності на спірну квартиру.
Звертає увагу на те, що накладаючи арешт на спірну квартиру суди попередніх інстанцій не врахували, що банк є власником цього майно і таке забезпечення позову порушує його право на мирне володіння та користування належним йому майном.
При цьому судами не враховано, що такий захід забезпечення позову не є співмірним з позовними вимогами позивача.
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
АТ "Укрсоцбанк", в якому зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доказам, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Звертає увагу на те, що приймаючи 12 червня 2018 року рішення про державну реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк" на предмет іпотеки, з використанням не передбаченого договором іпотеки від 24 червня 2008 року іпотечного застереження, за відсутності згоди органу опіки та піклування, наявності спору між сторонами щодо розміру кредитної заборгованості, державний реєстратор діяв протиправно та в непередбачений законом спосіб. Враховуючи недобросовісні дії відповідача, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом, укладання банком договору оренди спірної квартири, існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, при цьому обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами.
У лютому 2020 року АТ "Альфа-Банк" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 січня 2020 року, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви відповідача про зустрічне забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Зазначає, що судами не враховано, що банк є власником спірної квартири, має право розпоряджатися на користуватися квартирою на власний розсуд, а отже має право її продати чи укласти договір оренди спірного житлового приміщення. Проте, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суди позбавили відповідача права розпоряджатися своїм майном. Враховуючи розмір заборгованості, існування якої не заперечувала позивач в позовній заяві, вартість квартири, проживання в спірній квартирі позивача та третьої особи, що може привезти до заниження вартості майна, суди безпідставно відмовили відповідачу в задоволенні заяви про зустрічне забезпечення.
На думку заявника, внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, з урахуванням задоволення заяви позивача про забезпечення позову, на думку заявника, було б співмірним заходом зустрічного забезпечення та гарантією відшкодування відповідачу реальних збитків, яких він може зазнати.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрсоцбанк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 січня 2020 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.