Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 372/2914/16-ц
провадження № 61-43172св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого 28 березня 2014 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на будівництво житлового будинку.
Відповідно до цього дозволу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 04 квітня 2015 року за спільні кошти розпочали будівництво індивідуального житлового будинку, господарських споруд та будівель на земельній ділянці, яка належить відповідачу на праві приватної власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 724364, за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівництво здійснювалось за рахунок будівельних матеріалів, придбаних сторонами у справі.
11 листопада 2016 року шлюб був розірваний, відповідач не бажає поділити майно з позивачем, оскільки вважає, що воно позивачу не належить.
Позивач просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя будівельні матеріали та конструктивні елементи, що знаходяться у незавершеному будівництві - житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:011:0020, поділити спільне майно подружжя в рівних часткахта визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки спірних будівельних матеріалів та конструктивних елементів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2018 року в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів вартість майна, яка підлягає поділу між сторонами, оскільки вартість, яка зазначена у позовній заяві, не відповідає висновку експерта. Крім того, у вартість будівельних матеріалів включена побутова техніка, яка підлягає окремому поділу від будівельних матеріалів.
Позивач не довів належними та допустимими доказами здійснення оплати вартості будівельних матеріалів та використання їх на будівництві будинку з допоміжними спорудами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій
Постановою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано будівельні матеріали та конструктивні елементи, що знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223110100:01:011:0020, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: ж АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку розподілу цього майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини будівельних матеріалів та конструктивних елементів, що знаходяться у незавершеному будівництвом житловому будинку, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223110100:01:011:0020, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 890,00 грн та в дохід держави - 10 335,00 грн.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні належні та допустимі докази того, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу між сторонами, є майном особистої приватної власності, зокрема дружини відповідно до статті 57 СК України, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а тому будівельні матеріали та конструктивні елементи набуті подружжям за час шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності подружжя
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року, просила скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
10 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 15 квітня 2020 року № 1083/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
15 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомив належним чином про дату та час судового засідання, чим позбавив права на судовий захист.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки проігнорував, що позивач просив поділити майно із визначенням розміру площі та вартості часток, крім того, поділив майно з урахуванням побутової техніки, яка не є елементами незавершеного будівництва.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до висновку експерта від 27 липня 2017 року № 1603/17-43 готовність незавершеного будівництва складає 67 %.
Суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які підтверджують, що дохід відповідача більший ніж позивача, тому її вклад в будівництво вагоміший.
Докази надані позивачем, зокрема накладні на товар виписані на батька позивача - ОСОБА_3, тому не підтверджують витрати позивача на будівництво.
Суд апеляційної інстанції неправомірно залучив до участі у справі третю особу, яка у суді першої інстанції участі не брала.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 травня 2004 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року.
16 липня 2012 року ОСОБА_2 отримала в дар земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: м. Обухів, Обухівський район, Київська область, кадастровий номер 3223110100:01:011:0020, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
28 березня 2014 року відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради виданий будівельний паспорт на будівництво.
12 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з повідомлення про початок виконання будівельних робіт за адресою: район Полька, м. Обухів, Київська область.
Позивач на підтвердження заявлених вимог надав копії рахунків, квитанцій, договори, видаткові накладні, чеки щодо придбання будівельних матеріалів, замовлення послуг будівництва на період перебування сторонами в зареєстрованому шлюбі, зокрема на його ім`я та ім`я його батька - ОСОБА_3 . Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 липня 2017 року № 1603/17-43 новостворений об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:011:0020 є об`єктом нерухомості - житловим будинком зі ступенем будівельної готовності 67 %. При будівництві об`єктів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 3223110100:01:011:0020, 3223110100:01:011:0021 були використані наступні види будівельних матеріалів, виробів та обладнання, зазначені в позовній заяві (а. с. 2-9): арматура, дріт, кутик, труба, газоблок, клейова суміш, дерев`яні матеріали, металопластикові вікна, бетон, металочерепиця, електричні кабелі, автомати, розетки, кільця для колодязя, гайка (кришка). Встановити, факт використання решти видів будівельних матеріалів, виробів та обладнання, чи були використані саме ті будівельні матеріали, які зазначені в накладних, рахунках, договорах та чеках згідно позовної заяви (а. с. 2-9), а також їх обсяг, не вбачається можливим (там же).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18,від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.