Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 409/932/19
провадження № 61-22269св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -Національна академія внутрішніх справ,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року у складі судді Максименко О. Ю. та постанову Луганського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Коновалової В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2019 року Національна академія внутрішніх справ звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 був курсантом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка та відповідно до наказу ректора Національної академії внутрішніх справ від 01 вересня 2014 року № 153 ос зарахований з 01 вересня 2014 року до Національної академії внутрішніх справ курсантом 2-го курсу денної форми навчання.
27 травня 2015 року між Національною академією внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладений договір № 100 ЛДУ про підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ.
Відповідно до наказу Головного Управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області) від 29 вересня 2016 року № 584 о/с лейтенант поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), як такий, що не прибув для подальшого проходження служби до ГУНП в Луганській області після закінчення Національної академії внутрішніх справ.
Згідно з підпунктом 2.3.6 укладеного договору відповідач у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, відшкодовує у повному обсязі фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити його позов.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за зазначеним позовом на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції послався на статті 3, 4, 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 11-669апп18, дійшовши висновку, що спори з приводу стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Отже, спір з приводу відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству внутрішніх справ України, яке є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Постановою Луганського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 12 серпня 2019 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, судова колегія апеляційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстав пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, є правильним, оскільки у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2019 року Національна академія внутрішніх справ звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційна скарга позивача також містить клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на норми КАС України та статтю 19 ЦПК України, зазначає, що спори про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані рішення судів не відповідають засадам верховенства права, законності та обґрунтованості.
На думку заявника, Велика Палата Верховного Суду, на правову позицію якої посилались суди, помилково зазначає, що спори про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в начальному закладі, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу, яка перебуває на посаді публічної служби. Спір виник між фізичною особою - ОСОБА_1, який виявив бажання отримати вищу освіту за державним замовленням (який хоч і проходив публічну службу, проте не є суб`єктом владних повноважень) та юридичною особою - Національною академією внутрішніх справ, яка є державним вищим навчальним закладом, виступає стороною цивільно-правового договору і також не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює публічно-владних управлінських функцій.
Національна академія внутрішніх справ на підтвердження своєї позиції посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, закріплені у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15.
Окрім цього, позивач зазначає, що відмова судів розглядати таку категорію справ в порядку цивільного судочинства призведе до фактичної неможливості відшкодувати до Державного бюджету України кошти в особливо великому розмірі, враховуючи строки звернення до адміністративного суду, що вже спливли.
Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу Національної академії внутрішніх справ призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із Білокуракинського районного суду Луганської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2020 року матеріали справи № 409/932/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У справі, що переглядається, Національна академія внутрішніх справ у своїй позовній заяві просиластягнути з ОСОБА_1 вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 42 302,14 грн у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був курсантом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка та згідно із наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 01 вересня 2014 року № 153 ос зарахований з 01 вересня 2014 року до Національної академії внутрішніх справ курсантом 2-го курсу денної форми навчання.
27 травня 2015 року між Національною академією внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладений договір № 100 ЛДУ про підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ.
Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 29 серпня 2016 року № 584 о/с лейтенант поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), як такий, що не прибув для подальшого проходження служби до ГУНП в Луганській області після закінчення Національної академії внутрішніх справ.
Нормативно-правове обґрунтування
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції станом на дату прийняття оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).