Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 138/2655/19
провадження № 61-3154св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2, Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року в складі судді Лисенко Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування позову зазначала, щоОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 травня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2015 року шлюб розірвано, а з червня 2017 року ОСОБА_2 вчиняє щодо заявника та їх сина фізичне та психологічне насильство. Зокрема, ОСОБА_2 неодноразово спричиняв заявнику тілесні ушкодження, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, називав образливими словами та принижував. Водночас, він спричиняв фізичний біль їх сину, завдавав шкоди його психологічному, душевному та моральному здоров`ю.
Вказує, що внаслідок таких протиправних дій заявник неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, а також зверталась до Могилів-Подільського міського голови із заявами про проведення із ОСОБА_2 профілактичних бесід та винесення попереджень щодо неприпустимості таких дій відносно неї та сина ОСОБА_3 . За результатами цих заяв, відносно ОСОБА_2 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також проведені з ним профілактичні бесіди, на яких рекомендовано налагодити відносини із сином ОСОБА_3 та попереджено про відповідальність за протиправну поведінку відносно дитини та заявника. Разом з тим неодноразові звернення заявника до правоохоронних органів та органів місцевої влади не припиняють протиправних дій ОСОБА_2, кримінальні провадження відносно нього не розслідуються належним чином, профілактичні бесіди позитивного результату не дають та він продовжує здійснювати насильство щодо заявника та малолітньої дитини.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк 6 місяців та визначити останньому тимчасові обмеження його прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 та відносно неї, а саме: заборонити наближення на 100 метрів до місця їх проживання; до місця навчання малолітнього сина; до місця роботи ОСОБА_1 ; заборонити кривднику вести листування, телефонні переговори з малолітнім сином та заявником або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволені заяви, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
13 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву щодо видачі обмежувального припису.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі заявник зазначила, що судами порушено норми процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийняв судове рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів по справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що:
- постанова апеляційного суду є необґрунтованою та винесена без урахування всіх обставин справи;
- суди врахували лише надумані факти ОСОБА_2, які були сказані ним під час розгляду заяви, а саме, що ОСОБА_1 використовує спільного сина ОСОБА_3 в якості інструмента помсти по відношенню до ОСОБА_2 та перешкоджає побаченням з дитиною, але ці факти не підтверджуються будь-якими письмовими доказами або свідками;
- суд апеляційної інстанції не надав оцінку твердженням щодо неодноразової неправомірної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до заявника та її малолітнього сина ОСОБА_3, що підтверджується великою кількістю письмових доказів, а також відповіддю Служби у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів Подільської міської ради Вінницької області про те, що з ОСОБА_2 проведено профілактичні бесіди щодо неприпустимості насильства в сім`ї;
- суд апеляційної інстанції не врахував, що з ОСОБА_2 проводились не тільки профілактичні бесіди щодо неприпустимості вчинення останнім насильства в сім`ї, а ще працівниками Могилів-Подільського відділу поліції Вінницької області винесено відносно ОСОБА_2 офіційне попередження про неприпустимість насильства в сім`ї;
- при розгляді справи суди не врахували те, що відсутні будь-які докази того, що заявник, як мати малолітнього ОСОБА_3 не намагалась налаштувати дитину на позитивне ставлення до батька, а також створити всі умови для їх спілкування;
- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги додану заявником до апеляційної скарги довідку від 22 січня 2018 року № 1, яка видана директором Дошкільного навчального закладу № 1 (далі - ДНЗ № 1) Трахтенгерц Р. Р., а також не надав зазначеному документу оцінки.
На момент розгляду справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження та викликали необхідність їх перевірки, то ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 138/2655/19 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року матеріали справи № 138/2655/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі ухвалено з додержанням норм законодавства.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 02 травня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2015 року.
Відповідно до свідоцтва про народження від 25 жовтня 2011 серії НОМЕР_1 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 09 червня 2017 року № 82-4423 Могилів-Подільська місцева прокуратура повідомила ОСОБА_1 про те, що за її заявою від 09 червня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України.
Згідно з повідомленням Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 11 жовтня 2017 року, до якого долучено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України, кримінальне провадження за № 42017021220000037, внесене до ЄРДР від 09 червня 2017 року, закрите 10 липня 2017 року.
Відповідно до витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 12017020220000469 01 липня 2017 року органом досудового розслідування внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, за заявою ОСОБА_1, яка вказала, що 27 червня 2017 року ОСОБА_2 спричинив їй тілесні ушкодження.
У висновку експерта від 01 липня 2017 року № 190 зазначено, що за результатами медичної експертизи, експерт дійшов підсумку, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження, які виникли, можливо, 27 червня 2017 року та належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
У протоколі допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка від 15 вересня 2017 року, проведеного за участю психолога, зазначено, що під час допиту дитина ОСОБА_3 показав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 сперечалися, від чого йому, ОСОБА_3, було страшно і він закрив вуха руками. Батько взяв його на руки та хотів з ним піти, але мати не пускала його і батько дверима притискав їй руку. Також дитина повідомила, що батько часто спричиняв матері тілесні ушкодження і йому, ОСОБА_3, в цей час було страшно та він плакав. Крім цього, дитина зазначила, що боїться батька, їй неприємно з батьком спілкуватись, а коли вона помічає автомобіль батька, то хоче, щоб батько його не помітив та проїхав далі.
Відповідно до психологічної характеристики від 04 жовтня 2017 року № 01-11/570, виданої Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, з ОСОБА_3 проведено роботу у вигляді індивідуальних консультацій, під час яких дитина вказувала, що її батько є поганим, ображає матір та бабусю. У дитини спостерігається відчуття страху до батька, його поведінки. Хлопчик виявляє негативні емоції та страх щодо поведінки батька, яка негативно впливає на особистість дитини, викликає у останньої тривожність та стрес. Рекомендовано обмежити спілкування дитини з батьком на певний період, батькам: приділяти належну увагу дитині, яка потребує турботи, емоційного тепла.
17 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до відділу поліції заяву з вимогою скласти відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за вчинення насильства в сім`ї.
Відповідно до витягу з ЄРДР з кримінального провадження № 12018020220000064 від 18 січня 2018 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 296 КК України, 17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про те, що ОСОБА_2 вчинив щодо неї та її малолітнього сина хуліганські дії.