Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 367/4241/17
провадження № 61-4985св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яценка Віктора Владиславовича на постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами купівлі-продажу земельних ділянок.
На обґрунтування позову посилалася на такі обставини. Відповідно до договорів відчуження земельних ділянок, укладених 25 липня 2014 року та посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О., за реєстраційними номерами 1534, 1535, вона продала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали дві земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, площею 0,08 га та 0,02 га, з кадастровими номерами 3210900000:01:082:0069 та 3210900000:01:082:0068. Пунктом 2.1 розділу 2 укладених між сторонами договорів визначено порядок розрахунків за земельні ділянки шляхом передачі ОСОБА_1 майнових прав на квартиру проєктною площею не більше ніж 100 кв. м, яка буде побудована відповідачами на АДРЕСА_1, при цьому 1/5 ідеальної частки майнових прав на квартиру мала бути передана в рахунок оплати ціни земельної ділянки площею 0,02 га із кадастровим номером 3210900000:01:082:0068, а 4/5 ідеальної частки майнових прав на неї - земельної ділянки площею 0,08 га із кадастровим номером 3210900000:01:082:0069, разом за обидві земельні ділянки - 5/5 частки майнових прав, тобто майнові права на одну цілу квартиру із визначеними згідно з пунктом 2.1 розділу 2 договорів від 25 липня 2014 року технічними характеристиками. Передача відповідачами майнових прав на квартиру мала здійснюватися шляхом укладення сторонами відповідного окремого договору купівлі-продажу майнових прав у строк не пізніше 18 місяців із дати укладання та нотаріального посвідчення договорів. Проте в обумовлений договорами відчуження земельних ділянок від 25 липня 2014 року строк ОСОБА_1 майнових прав на квартиру в оплату проданих нею відповідачам земельних ділянок не отримала і відповідний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру в строк до 25 січня 2016 року укладений не був. Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 договору від 25 липня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1534, передбачено, що у разі невиконання сторонами зобов`язань з укладення договору купівлі-продажу майнових прав впродовж двох років з дати укладення цього договору, покупці зобов`язані сплатити продавцю суму, визначену у пункті 2.1, тобто 347 873 грн (оціночна вартість земельної ділянки площею 0,08 га), штраф у розмірі 420 000 грн та звільняються у такому випадку від зобов`язання передачі майнових прав на квартиру покупцю, як зазначено у пункті 2.1 договору. Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 договору від 25 липня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1535, також передбачено, що у разі невиконання сторонами зобов`язань щодо укладення договору купівлі-продажу майнових прав впродовж двох років з дати укладення цього договору, покупці зобов`язані сплатити продавцю суму, визначену у пункті 2.1, тобто 86 968 грн (оціночна вартість земельної ділянки площею 0,02 га), та штраф у розмірі 105 000 грн, із наступним звільненням у такому випадку від зобов`язання передати покупцю майнові права на квартиру.
У зв`язку з викладеним позивач просила суд стягнути: з ОСОБА_2 на свою користь 217 420,50 грн основного боргу, 262 500 грн неустойки (штрафу), 3 % річних у розмірі 6 004,32 грн та 30 156,23 грн - інфляційних втрат, а всього 516 081,05 грн; з ОСОБА_3 - 217 420,50 грн основного боргу, 262 500 грн неустойки (штрафу), 3 % річних у розмірі 6 004,32 грн та 30 156,23 грн інфляційних втрат, а всього 516 081,05 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 217 420,50 грн основного боргу, 262 500 грн неустойки, 3 % річних у сумі 6 004,32 грн та 30 156,23 грн інфляційних втрат, а всього 516 081, 05 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 217 420,50 грн основного боргу, 262 500 грн неустойки, 3 % річних у сумі 6 004,32 грн та 30 156,23 грн інфляційних втрат, а всього 516 081,05 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру в обумовлений сторонами строк укладено не було, тому відповідачі повинні сплатити позивачу вартість земельних ділянок та штрафи, передбачені положеннями договорів відчуження земельних ділянок від 25 липня 2014 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час укладення договору купівлі-продажу квартири будинок був вже введений в експлуатацію, тому у власність позивача передана квартира за договором купівлі-продажу, а не майнові права на неї. Позивачем не доведено факту невиконання відповідачами своїх зобов`язань перед нею за договорами від 25 липня 2014 року, оскільки вона отримала квартиру за вказаними договорами, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів на її користь грошових коштів та штрафних санкцій, передбачених умовами договорів за їх невиконання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яценко В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року скасувати, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2016 року позивач отримала квартиру, що розраховувала отримати при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25 липня 2014 року. Це не відповідає дійсності, оскільки вона придбала вказану квартиру за власні кошти. Суд не зазначив, яким письмовим доказам суперечать показання свідка ОСОБА_5, не врахував, що у справі № 367/5254/18 відповідач ОСОБА_3 подав позовну заяву про визнання договору купівлі - продажу квартири від 22 лютого 2016 року недійсним, у якій він зазначив, що вказана квартира була продана.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що всуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що відповідно до договорів відчуження земельних ділянок укладених 25 липня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О., за реєстраційними номерами 1534, 1535, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 придбали дві земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, площею 0,08 га та 0,02 га, за кадастровими номерами 3210900000:01:082:0069 та 3210900000:01:082:0068 відповідно.
Пунктом 2.1 розділу 2 цих договорів визначено порядок розрахунків за вищевказані земельні ділянки шляхом передачі ОСОБА_1 майнових прав на квартиру проєктною площею не більше ніж 100 кв. м, яка буде побудована відповідачами на АДРЕСА_1, при цьому 1/5 ідеальної частки майнових прав на квартиру мала бути передана в рахунок оплати ціни земельної ділянки площею 0,02 га із кадастровим номером 3210900000:01:082:0068, а 4/5 ідеальної частки майнових прав на неї - земельної ділянки площею 0,08 га із кадастровим номером 3210900000:01:082:0069, разом за обидві земельні ділянки - 5/5 частки майнових прав, тобто майнові права на одну цілу квартиру із технічними характеристиками, визначеними у пункті 2.1 розділу 2 зазначених договорів від 25 липня 2014 року. Передача відповідачами майнових прав на квартиру мала здійснюватися шляхом укладення сторонами відповідного окремого договору купівлі-продажу майнових прав у строк не пізніше 18 місяців із дати укладання та нотаріального посвідчення договорів відчуження.