Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 285/3561/17
провадження № 61-37429св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан Вікторія Олександрівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді
Заполовської Т. Г., від 15 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С., від 26 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, у зв`язку з чим він звернувся до нотаріуса із заявою про її прийняття, оскільки мав право на обов`язкову частку у спадщині. Проте приватний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що на момент відкриття спадщини він не досяг загального пенсійного віку. Спадкоємцем за заповітом після смерті батька є ОСОБА_3 . На думку позивача, нотаріус неправильно тлумачив положення статті 1241 ЦК України, а тому незаконно обмежив його право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, оскільки на момент відкриття спадщини він був пенсіонером на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як пенсіонер за віком на пільгових умовах.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В. О. від 16 серпня
2016 року № 594/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язати відповідача видати йому свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржена постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є законною, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті батька позивач не досяг загального пенсійного віку, отже не був непрацездатним та не має права на обов`язкову частку у спадщині. Районний суд зазначив, що положення статті 1241 ЦК України спрямовані саме на захист певних категорій спадкоємців, які мають найбільш близькі родинні стосунки з померлим та непрацездатність, пов`язану з досягненням загального пенсійного віку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що законодавець захищає осіб, які працювали в особливо складних умовах і гарантує їм право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, але ця обставина не підтверджує право особи на обов`язкову частку у спадщині. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт отримання позивачем пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не свідчить про те, що він досяг пенсійного віку, тобто про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що для осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, пенсійний вік зменшений. В якості прикладу визначення поняття "пенсіонер за віком" заявник наводить постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-25а14, в якій зроблено висновок про те, що особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є пенсіонерами за віком. Наголошує на тому, що він, будучи пенсіонером за віком (на пільгових умовах), та отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно зі статтею 1241 ЦК України є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, отже має право на обов`язкову частку у спадщині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
17 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 285/3561/17 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу № 285/3561/17 призначено до судового розгляду колегію у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року справу № 285/3561/17 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року справу № 285/3561/17 повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2015 року.
За життя ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_3 .
На підставі заяви ОСОБА_3 від 29 квітня 2015 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського округу Качан В. О. заведена спадкова справа № 40/2015 щодо майна спадкодавця ОСОБА_4
08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4
Постановою приватного нотаріуса Качан В. О. від 16 серпня 2016 року № 594/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, а саме на 1/2 (52/100 ідеальних часток) житлового будинку АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова приватного нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав право на пенсію достроково на пільгових умовах та не досяг загального пенсійного віку на момент відкриття спадщини, тому він не має права на обов`язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,
з 19 вересня 2006 року є пенсіонером за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 виповнилося 58 років.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття1233 ЦК України).