Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 752/8282/18
провадження № 61-1767св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Чередніченко Н. П. від 06 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 14 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про визнання пунктів додаткових договорів до договорів поруки недійсними.
В обґрунтування позову вказала, що 07 червня 2007 року та 08 липня 2008 року між її чоловіком ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", були укладені кредитні договори, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 69 000 доларів США на строк до 06 червня 2014 року та кредит у розмірі 100 000 доларів на строк до 07 липня 2023 року.
На забезпечення виконання цих договорів 07 червня 2007 року та 08 липня 2008 року між нею та ЗАТ "ОТП Банк" були укладені договори поруки.
30 липня 2012 року, 08 липня 2013 року та 21 травня 2014 року між нею та ЗАТ "ОТП Банк" були укладені додаткові договори до договору поруки від 07 червня 2007 року, а 30 липня 2012 та 08 липня 2013 року - до договору поруки від 08 липня 2008 року.
У додаткових договорах від 30 липня 2012 року, від 08 липня 2013 року та від 21 травня 2014 року з`явився пункт 2.2.2., відповідно до якого укладенням цього договору поручитель висловлює свою повну та цілковиту згоду на заміну боржника за кредитним договором на будь-яку іншу особу у майбутньому у будь-який передбачений чинним законом України спосіб, в тому числі у випадку смерті боржника. Цим поручитель заявляє, гарантує та погоджується забезпечувати виконання боргових зобов`язань за кредитним договором боржника, а також іншою особою у випадку смерті боржника чи у випадку заміни боржника.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. З чоловіком вона мала довірливі стосунки, однак, прочитавши пункт 2.2.2. вищевказаних додаткових угод, зрозуміла, що цей пункт суперечить вимогам частини першої статті 553 ЦК України та її волі як поручителя у випадку заміни боржника, а тому просила суд визнати його недійсним.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що укладаючи додаткові договори до договорів поруки, сторони цих договорів діяли вільно, на власний розсуд визначаючи їх умови, погодили усі істотні умови вказаних угод, про що свідчать підписи сторін, а тому відсутні правові підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними окремих пунктів цих правочинів. ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом поза межами трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний пункт 2.2.2. додаткових договорів до договорів поруки є таким, що суперечить статтям 203, 215 ЦК України, а також положенням Закону України "Про захист прав споживачів", порушує права позивача як поручителя у розпорядженні своєю волею при вирішенні питання щодо заміни боржника у кредитному зобов`язанні, оскільки розповсюджується на невизначене коло осіб, які можуть замінити цього боржника, та не враховує платоспроможність нового боржника. Враховуючи викладене, спірний пункт договорів призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обовʼязків сторін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 червня 2007 року та 08 липня 2008 року між чоловіком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", були укладені кредитні договори, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 69 000 доларів США на строк до 06 червня 2014 року та кредит у розмірі 100 000 доларів на строк до 07 липня 2023 року.
На забезпечення виконання цих договорів 07 червня 2007 року та 08 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" були укладені договори поруки.
30 липня 2012 року, 08 липня 2013 року та 21 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" були укладені додаткові договори до договору поруки від 07 червня 2007 року, а 30 липня 2012 та 08 липня 2013 року - до договору поруки від 08 липня 2008 року.
Додаткові договори до договорів поруки від 08 липня 2013 року та від 21 травня 2014 року містять пункт 2.2.2., відповідно до якого укладенням цього договору поручитель висловлює свою повну та цілковиту згоду на заміну боржника за кредитним договором на будь-яку іншу особу у майбутньому у будь-який передбачений чинним законом України спосіб, в тому числі у випадку смерті боржника. Цим поручитель заявляє, гарантує та погоджується забезпечувати виконання боргових зобов`язань за кредитним договором боржника, а також іншою особою у випадку смерті боржника чи у випадку заміни боржника.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.