Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 201/16990/16-ц
провадження № 61-5301св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі судді Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за борговим зобов`язанням.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 уточнено позовні вимоги, замінено первісного відповідача - ОСОБА_4 на належного відповідача - ОСОБА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що 22 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклав договір з ОСОБА_5 про надання позики в розмірі 561 346,80 грн, що еквівалентно 42 000,00 дол. США, на строк до 22 серпня 2015 року. 21 серпня 2015 року внесено зміни до вищезазначеного договору позики, згідно з визначеними умовами ОСОБА_5 було передано 925 260,00 грн, що еквівалентно 42 000,00 дол. США, строком до 22 серпня 2016 року. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті спадщину за заповітом отримала ОСОБА_2 . З огляду на те, що до ОСОБА_2, як спадкоємиці, перейшли не тільки права, а й обов`язки померлої, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_5 в розмірі 1 138 200,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів у розмірі 392 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на стягнення заборгованості за договором позики зі спадкоємців боржника в межах вартості майна, одержаного у спадок.
Не погодившись з таким рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 повернуто скаржнику на підставі статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання щодо прав та обов`язків цього апелянта не вирішувалось.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- безпідставно не прийняв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції у цій справі порушено його право на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України;
- не звернув увагу на те, що лише в межах відкритого апеляційного провадження суд має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси заявника, як особи, яка не брала участь у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу;
- не врахував, що судом першої інстанції порушено вимоги статті 185 ЦПК України та не застосовано положення частини другої статті 1282 Цивільного кодексу України;
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3 не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження та викликали необхідність їх перевірки, то ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 201/16990/16-ц із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року матеріали справи № 201/16990/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року справу № 201/16990/16-ц призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів у розмірі 392 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат
Не погодившись із таким рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, зазначивши, що він є членом родини ОСОБА_2 (є чоловіком її доньки), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-якого іншого майна у власності не має. Домоволодіння, розташоване за вказаною адресою, належить на праві власності ОСОБА_2 . В порядку примусового виконання оскаржуваного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року приватним державним виконавцем виставлялось на примусову реалізацію вищезазначене домоволодіння. Заявник посилався на відсутність у нього іншого житла, а тому вважав, що рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів.