Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
місто Київ
справа № 400/315/17
провадження № 61-41161св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серія ЯК № 495024, серія ЯК № 495025, виданих Петрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 27 листопада 2012 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площею 7, 2830 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:0514, та площею 7, 2294 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:0522, що розташовані на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області.
ОСОБА_1 19 грудня 2012 року видала нотаріально посвідчену довіреність № 2373, якою уповноважила ОСОБА_2 укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди та проводити реєстрацію цих договорів щодо належних ОСОБА_1 земельних ділянок, а також у подальшому отримувати орендну плату згідно з договорами оренди. ОСОБА_2 надано право подавати від її імені заяви, розписуватись за неї та виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.
12 березня 2014 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі виданої довіреності, уклала із ОСОБА_3 договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2 якого передала належну позивачу земельну ділянку, площею 7, 2830 га, у строкове оплатне користування орендаря строком на 49 років.
З цим договором позивач ознайомилася під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Аналогічний договір укладений відповідачами і щодо іншої належної позивачеві земельної ділянки, площею 7, 2294 га.
13 травня 2014 року позивач скасувала видану нею на ім`я ОСОБА_2 довіреність, про що повідомила відповідача листом від 03 листопада 2014 року.
Незважаючи на це, 23 травня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Іщенко В. А. зареєстровано право оренди належних позивачеві земельних ділянок за ОСОБА_3 .
Вважала, що уклавши спірні договори оренди, відповідачі фактично позбавили її законного права на отримання орендної плати за використання належних їй земельних ділянок та підмінили обов`язок зі сплати орендної плати виконанням інших, покладених на орендаря законом, обов`язків. А саме, у пунктах 7 оспорюваних договорів передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щороку у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 5 192, 82 грн, шляхом внесення цих коштів у поліпшення земельної ділянки.
Під час оформлення довіреності на право розпорядження належними їй земельними ділянками ОСОБА_1 не мала наміру передавати їх в оренду строком на 49 років, довідавшись про це відразу скасувала довіреність.
Позивач була введена відповідачем в оману щодо її дійсних намірів, що свідчить про очевидний дефект волі на укладення оспорюваних договорів, і також під час укладення спірних договорів не були дотримані всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а тому позивач просила:
- визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди землі від 12 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відносно належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 7, 2830 га, кадастровий № 3524955000:02:000:0514, розташованої на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Іщенка Віталія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 травня 2014 року, яким зареєстроване право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 7, 2830 га, кадастровий № 3524955000:02:000:0514, розташованої на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди землі від 12 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відносно належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 7, 2294 га, кадастровий № земельної ділянки, площею 7, 2294 га кадастровий № 3524955000, розташованої на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Іщенка В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 травня 2014 року, яким зареєстроване право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 7, 2294 га, кадастровий № 3524955000:02:000:0522, розташованої на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач видала довіреність ОСОБА_2 щодо уповноваження її на укладання договорів оренди та реєстрації права оренди за цими договорами 19 грудня 2012 року. Довіреність скасовано 13 травня 2014 року, повідомлено ОСОБА_2 листом від 03 листопада 2014 року. Договори оренди землі, що оспорюються, укладено 12 березня 2014 року, тобто під час дії довіреності. Отже ОСОБА_2, маючи повноваження на укладення договорів оренди землі, правомірно уклала спірні договори оренди землі, підписавши їх як представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 не брала участі у реєстрації права оренди за спірними договорами оренди землі, реєстрацію здійснено за заявою орендаря як сторони правочину. Сторони виконували і продовжують виконувати істотні умови договорів, отже, укладення договорів оренди відповідало внутрішній волі позивача, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди землі задоволено.
Визнано недійсним договір оренди від 12 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_1, і ОСОБА_3, предметом якого є належна ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 7, 2830 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:0514.
Визнано недійсним договір оренди від 12 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_1, і ОСОБА_3, предметом якого є належна ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 7, 2294 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:0522
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, дійшов таких висновків. Позивач не довела відсутність істотних умов у договорах; позивач у судовому засіданні підтвердила, що орендну плату з 2014 до 2017 року вона отримувала особисто. Вимоги позивача про визнання договорів недійсними з підстав, передбачених статтею 230 ЦК України, є безпідставними. З підстав, передбачених статтею 232 ЦК України, позивач договори оренди не оспорювала. Дослідивши оригінали примірників оспорюваних договорів, встановлено, що орендодавцем є ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19 грудня 2012 року, а не безпосередньо ОСОБА_2 .
Одночасно апеляційний суд дійшов висновків, що ОСОБА_2 всупереч вимогам закону уклала від імені позивача два договори у власних інтересах, не маючи на це необхідного обсягу дієздатності, тому зазначені договори підлягають визнанню недійсними. Апеляційний суд зазначив, що недоведеність позивачем факту заподіяння їй збитків внаслідок укладення договорів з порушенням частини третьої статті 238 ЦК України не може бути підставою для відмови в позові, так як недодержання загальних вимог, необхідних для чинності правочину, є достатньою підставою для визнання їх недійсними незалежно від наявності завданої такими правочинами шкоди.
Апеляційний суд також зазначив, що обґрунтовуючи свої вимоги про визнання незаконними рішень державного реєстратора про реєстрацію права оренди, позивач посилалася на норми статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VІІІ. Однак норми цього Закону не мають зворотної дії, на час прийняття державним реєстратором рішень про реєстрацію права оренди Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" діяв у редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ (із наступними змінами), який інакше регламентував порядок реєстрації похідних речових прав (статті 15, 16, 28-1 Закону). У зв`язку з цим твердження позивача про невідповідність заперечуваних рішень реєстратора нормам статті 29 Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 834-VІІІ за висновками суду апеляційної інстанції є безпідставним. Крім того зазначено, що питання щодо реєстрації права оренди земельних ділянок може бути вирішене позивачем за процедурою реєстрації припинення речового права, встановленою Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у липні 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2018 року в частині визнання недійсними договорів оренди землі, залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила частини третьої статті 238 ЦК України. Зазначає, що оспорювані правочини не суперечать інтересам довірителя, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України. Вважає, що постанова апеляційного суду ґрунтується на припущеннях.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у липні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю, серії ЯК № 495024 та серії ЯК № 495025, виданих Петрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 27 листопада 2012 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: площею 7, 2830 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:0514; площею 7, 2294 га, кадастровий номер 3524955000:02:000:0522, які розташовані на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області.
За попередньою домовленістю між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позивач 19 грудня 2012 року видала нотаріально посвідчену довіреність № 2373 строком дії на 49 років, якою уповноважила ОСОБА_2 укладати (за ціну та на умовах на власний розсуд) договори оренди та проводити реєстрацію цих договорів щодо належних ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровими номерами 3524955000:02:000:0514 та 3524955000:02:000:0522, а також у подальшому отримувати оренду плату згідно з договорами оренди. Для виконання цього доручення позивач надала ОСОБА_2 право подавати від її імені заяви, розписуватися за неї та виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю.
12 березня 2014 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі виданої довіреності від 19 грудня 2012 року, уклала із ОСОБА_3 договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2, 6 якого орендодавець передав земельну ділянку, площею 7, 2830 га, з кадастровим номером 3524955000:02:000:0514, у строкове оплатне користування орендаря строком на 49 років.
Також 12 березня 2014 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 на підставі виданої довіреності від 19 грудня 2012 року, уклала із ОСОБА_3 договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2, 6 якого орендодавець передав земельну ділянку, площею 7, 2294 га, з кадастровим номером 3524955000:02:000:0522, у строкове оплатне користування орендаря строком на 49 років.
13 травня 2014 року ОСОБА_1 скасувала видану ОСОБА_2 довіреність, про що відповідач повідомлена листом від 03 листопада 2014 року.