Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/32225/17
провадження № 61-1609св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,
треті особи: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, Навчально-виховний комплекс "Школа І-ІІ ступенів - ліцей № 38
ім. В. М. Молчанова Шевченківського району м. Києва", директор Навчально-виховного комплексу "Школа І-ІІ ступенів - ліцей № 38 ім. В. М. Молчанова Шевченківського району м. Києва" Харитонова Людмила Олександрівна, директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє Риков Олександр Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., від 22 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, винагороди за результатами роботи.
Позовна заява мотивована тим, що з серпня 1988 року до червня 2013 року вона працювала на посаді директора ліцею № 38 в м. Києві. Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради від 21 червня 2013 року контракт було переукладено на строк з 01 липня 2013 року по 01 липня 2016 року. У серпні 2017 року вона отримала по пошті незавірену копію наказу від 14 липня 2017 року про її звільнення з 01 липня 2016 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору). Вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки порушено вимоги Положення Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради, а саме пункт 11.15, відповідно до якого керівників загальноосвітніх навчальних закладів звільняють за поданням голови районної у м. Києві державної адміністрації, а такого подання не було. Крім того, зазначила, що були грубо порушені норми КЗпП України при її звільненні, в тому числі щодо дії строку контракту, оскільки відповідно до його норм, неодноразово переукладений трудовий договір, вважається таким, що укладений на невизначений строк.
Крім того, їй було видано неналежно оформлену трудову книжку лише
07 серпня 2017 року, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2016 року по 07 серпня
2017 року на підставі статті 235 КЗпП України.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ від 14 липня 2017 року про звільнення, поновити її на роботі на посаді директора ліцею, стягнути з управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 97 436,28 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 39 569,36 грн та винагороду за результати роботи відповідно до пункту 4.5 укладеного контракту від 21 червня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Макаренко І. О. від 09 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між сторонами контракт від 21 червня 2013 року є строковим, сторонами погоджено строк його дії до 01 липня 2016 року, тому у зв`язку з закінченням терміну його дії, вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільненням позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану щорічну відпустку, а також винагороди за результатами роботи задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня
2018 року в частині відмови у стягненні коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, у розмірі 32 125,73 грн без врахування обов`язків податків та зборів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача з роботи, оскільки укладений між сторонами контракт є строковим і звільнення відбулося саме у зв`язку із закінченням строку дії трудового контракту, що відповідає
пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку. На виконання рішень Шевченківського районного суду м. Києві від 22 серпня 2016 року та Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року, якими було визнано незаконним наказ про звільнення позивача на підставі пункту
3 статті 40 КЗпП України, відповідачем Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14 липня 2017 року було видано наказ №486-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею № 38 імені В. М. Молчанова з 01 липня 2016 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Таким чином, вказані рішення про скасування незаконного наказу про розірвання трудового договору, але в той же час неможливістю поновлення позивачки на роботі у зв`язку з закінченням строку трудового договору (контракту), набрало законної сили 13 березня 2017 року, а фактично було виконано виданням наказу роботодавцем про звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору лише 14 липня 2017 року, тобто із затримкою в 91 робочий день, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на підставі положення статті 236 КЗпП України у розмірі 32 125,73 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати частину 3 постанови апеляційного суду та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 212 171,03 грн без вирахування обов`язкових податків та зборів, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у трудовій книжці відсутній запис про визнання недійсним попереднього запису про звільнення її з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, запис про звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України ніким не підписано, печатка під цим записом роботодавцем не проставлена, що свідчить про неналежне оформлення трудової книжки і унеможливлює її подальше працевлаштування, що є підставою для стягнення середнього заробітку за часвимушеного прогулу на підставі частини третьої
статті 235 КЗпП України.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року від Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній посилається на необґрунтованість доводів скарги та водночас зазначає про незаконність постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 КЗпП України у розмірі
32 125,73 грн.
Клопотання (заяви) учасників справи
У березні 2019 року від адвоката ОСОБА_1 - Рикова О. О. надійшли заяви, в яких він просить постановити окрему ухвалу відносно відповідачів відповідно до правил статті 262 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду касаційної інстанції, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.
Втім, колегія суддів, розглядаючи заяви адвоката ОСОБА_1. -
Рикова О. О. про винесення окремої ухвали стосовно порушення відповідачами законодавства, не встановила передбачених законом підстав для їх задоволення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
21 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала на посаді директора ліцею № 38 ім. В. М. Молчанова з 26 серпня 1988 року.
Наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
№ 496-к від 21 червня 2013 року контракт було переукладено на строк з
01 липня 2013 року по 01 липня 2016 року.
28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України і неодноразово пропонувалося з`явитися за трудовою книжкою (а. с. 92-96 т. 1).
Рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року та Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року у справі
№ 761/3544/16-ц, визнано незаконними накази Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 липня 2015 року № 1001к про оголошення догани ОСОБА_1 та від 28 грудня 2015 року № 1170к про звільнення ОСОБА_1 ; стягнуто з Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 різницю у заробітку (надбавки та інші виплати), скасовані у зв`язку з накладенням на працівника 05 липня 2015 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за листопад-грудень 2015 року у розмірі 695,67 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36 009,06 грн, без урахування обов`язкових податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Даними рішеннями було встановлено, що контракт укладений з ОСОБА_1 є строковим, діяв до 01 липня 2016 року, та у зв`язку з закінченням терміну його дії в поновлені на посаді ОСОБА_1 було відмовлено.
24 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 - Риков О. О. надіслав відповідачам по справі заяву позивача про виконання рішення суду, в якій вона просила протягом 3 робочих днів перерахувати кошти на її картковий рахунок відповідно до вимог рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року.