Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 137/229/19
провадження № 61-3134св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
треті особи: служба у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року у складі судді Гончарук-Аліфанової О. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що вони з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі у якому народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та з народження проживав разом з нею в будинку її батьків, де створені всі умови для проживання та розвитку дитини. Після розірвання шлюбу
ІНФОРМАЦІЯ_2 2019 року спільної згоди щодо місця проживання дитини між нею та відповідачем не досягнуто, відповідач відібрав у неї сина та чинить перешкоди у вихованні та побаченнях з ним, а також не сплачує аліменти на утримання сина.
Посилаючись на те, що відповідач не вміє доглядати за сином, який в силу віку до 3 років віку потребує материнського піклування та догляду і не може бути розлучений із матір`ю на тривалий час, вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, весь її час присвячує синові, у вихованні дитини їй допомагають її батьки, а дії відповідача носять характер не погодження з її ініціативою про розірвання їхнього шлюбу, просить визначити місце проживання малолітнього сина разом з нею, а також вирішити питання про судові витрати.
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування у особі служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов мотивований тим, що під час шлюбу вони з відповідачкою стали проживати в орендованому будинку по
АДРЕСА_1 . Дружина стала надмірно спілкуватися в Інтернеті, неналежно вела домашнє господарство та доглядала за сином. 11 жовтня 2018 року дружина не ночувала вдома та повернулась лише вранці в стані алкогольного сп`яніння.
23 жовтня 2018 року, повернувшись з роботи, він виявив відсутність дружини та дитини, а також меблів та оргтехніки, внаслідок чого звернувся до поліції із заявами про викрадення дитини та крадіжки речей. У подальшому він дізнався, що дружина разом із дитиною перебувають у її батьків, а наприкінці жовтня 2018 року ОСОБА_1 разом із дитиною повернулися проживати до нього, внаслідок чого було подано заяви про закриття кримінальних проваджень.
Також зазначав, що після відновлення спільного проживання,
ОСОБА_1 повністю перестала приділяти увагу сину, готувати їжу, не здійснювала прибирання в будинку, вживала алкогольні напої та приходила додому напідпитку. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з ним, що відповідає інтересам дитини, жодних перешкод у спілкуванні матері з сином він не чинить, а також перераховує аліменти на картковий рахунок дитини. За таких обставин, ОСОБА_3 просив суд визначити постійне місце проживання дитини разом з ним та вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 24 квітня
2019 року первісний та зустрічний позови об`єднані до спільного провадження.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 10 травня
2019 року вказану цивільну справу передано до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 16 травня 2019 року у справі залучено третю особу - службу у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 11 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обоє батьків належним чином виконують свої батьківські обов`язки, позитивно характеризуються, мають джерела доходу та належні умови для життя дитини, не зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами, не поводяться аморально. Разом з тим, оцінюючи дії та поведінку сторін з позиції дотримання інтересів їх малолітньої дитини, суд вважав, що саме поведінка ОСОБА_1 відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_5, зокрема те, що вона, незважаючи на доведені в суді перешкоди у спілкуванні з сином, регулярно продовжує його відвідувати, підтримує з ним емоційний зв`язок та належно виконує її материнські обов`язки.
Натомість дії ОСОБА_6 по перешкоджанню дитині після розірвання шлюбу бачитись з матір`ю, з якою дитина перебувала постійно з народження, тривалий час без поважних причин; перешкоджання сину бачитись також з дідом, бабою та прадідом зі сторони матері, ігнорування та невиконання рішення комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районної державної адміністрації Вінницької області від 27 лютого
2019 року № 22, яким вирішено рекомендувати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_1 ; застосування до ОСОБА_1 фізичного насильства в присутності дитини; не звернення до матері за наданням згоди на щеплення, суд розцінив як такі, що вчинені у власних інтересах всупереч інтересам дитини та які позбавили дитину права на материнську любов, піклування, догляд та духовний зв`язок з матір`ю, наявність якого передбачає безперервність та носить постійний характер, виходячи з віку дитини.
Крім того, суд взяв також до уваги різке погіршення стану здоров`я малолітнього ОСОБА_7, значну втрату ваги, відразу після розлучення з матір`ю, що вбачається з аналізу наданих обома сторонами медичних документів. Згідно висновку органу опіки і піклування Літинської районної державної адміністрації від 07 жовтня 2019 року, рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 . Разом з тим, суд, користуючись правом, наданим частиною шостою
статті 19 СК України, не погодився з цим висновком, з огляду на те, що він взагалі не містить обґрунтування прийняття саме такого рішення, при тому, що в тексті висновку встановлено рівні умови проживання обох батьків та їх позитивні характеристики.
Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема рівність матеріальних, побутових умов, позитивні характеристики сторін, а також їх поведінку, відповідність їх дій інтересами дитини, беручи до уваги принцип рівності прав та обов`язків батьків, визначений статтею 141 СК України, особисту прихильність дитини, його вік, стан здоров`я, суд визначав місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його матір`ю ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Хмільницького міськрайонного суду від 11 жовтня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції належним чином оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, правильно застосував норми права та дійшов обґрунтованого висновку, що на час вирішення спору найбільш доцільним, сприятливим для дитини та відповідаючим її інтересам буде рішення про необхідність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 разом із матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2020 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, служба у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки і піклування у особі служби у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, про визначення місця проживання дитини призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами необґрунтовано не було прийнято до уваги висновок органу опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації від 07 жовтня 2019 року у якому рекомендовано визначення місця проживання саме з батьком. Всі вчинки батька направлені на забезпечення інтересів насамперед дитини, покращення стану її здоров`я та облаштування чистого, охайного та комфортного місця проживання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2, на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просила суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 і ОСОБА_3, які перебували у зареєстрованому шлюбі з
2015 року до 28 ІНФОРМАЦІЯ_4, є батьками ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з ІНФОРМАЦІЯ_5 із батьком у
с. Дашківці Літинського району. Станом на 15 січня ІНФОРМАЦІЯ_5 року сторони разом із дитиною проживали без реєстрації по
АДРЕСА_1 .
Судовим наказом Літинського районного суду Вінницької області
від 31 жовтня 2018 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9, т. 1).
У провадженні Літинського відділу поліції Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувало кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 по факту крадіжки його майна та майна його батьків, що мало місце 23 жовтня 2018 року близько 18:00 год. за місцем його проживання. 10 грудня 2018 року це провадження було закрито через відсутність складу кримінального правопорушення (а. с. 65-73, т. 1).
28 січня 2019 року ОСОБА_1 зверталася до поліції із заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 не допускає її до будинку, де знаходиться їх спільна дитина. За результатами розгляду заяви сторонам конфлікту роз`яснено, що для вирішення питання про суті потрібно звернутися з цивільним позовом до суду.
Комісія з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА рішенням № 22
від 27 лютого 2019 року за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 вирішила рекомендувати місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із матір`ю ОСОБА_1 і рекомендувала останній не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною (а. с. 127, т. 1).
У березні 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Літинської районної державної адміністрації, Літинського відділення поліції для вжиття заходів з приводу самочинних дій по викраденню та утримуванню ОСОБА_3 малолітнього сина (а. с. 128, 129, 148, т. 1).
29 червня 2019 року між сторонами виник конфлікт, за наслідками якого в ЄДРД було зареєстровано кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті
125 КК України, позивач та відповідач звертались за медичною допомогою (а. с. 66-68, 89, 96, 97, 127, 157, 158, т. 2).