Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 206/3850/16-ц
провадження № 61-20624св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Самарського району м. Дніпропетровська, прокуратура Дніпропетровської області, Самарський районний відділ Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2019 року у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А.,
Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, прокуратури Дніпропетровської області, Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Самарський РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області), Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ГУ МВС України в Дніпропетровській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з сумісною власністю на домоволодіння на житловому масиві Шевченко Самарського району
м. Дніпро її неодноразово били інші співвласники, одного разу навіть була зламана рука. Також відбувалися крадіжки її майна і будівельних матеріалів (бетонних блоків), проте у переважній більшості випадків у порушенні кримінальних справ було відмовлено. Також її було примусово госпіталізовано до психіатричної лікарні. Вона зверталася до правоохоронних органів, проте це питання жодним чином вирішено не було. Зазначала, що роками вона письмово і усно десятки і сотні разів зверталася до прокуратур всіх рівнів та органів внутрішніх справ, проте жодна із порушених кримінальних справ не була завершена і винні особи не були притягнуті до кримінальної відповідальності. Так, за фактом перелому руки вона відразу повідомляла, хто це зробив, але цих осіб лише допитали як свідків, і через сім чи вісім років закрили кримінальну справу у зв`язку зі смертю. Також вона повідомляла про осіб, які вчинили інші злочини, проте і вони до кримінальної відповідальності притягнуті не були. Декілька років вона перебувала на обліку у психіатра, і незважаючи на те, що діагноз було спростовано, лише після тривалого часу і завдяки зверненню до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини її було знято з цього обліку. Вважає, що до неї ставилися, як до психічно хворої, внаслідок чого кримінальні справи не розслідувалися. Таке ставлення з боку правоохоронних органів принизило її гідність, так само як і постійні формальні "відписки" на її звернення і скарги. Її права не знайшли належного та ефективного захисту з боку органів міліції та прокуратури, дві кримінальні справи взагалі невідомо де поділися, так само невідомі останні процесуальні рішення у цих справах. Вказувала, що бездіяльністю відповідачів на протязі тривалого часу з 1992 року до моменту звернення до суду їй завдана моральна та матеріальна шкода, оскільки кримінальні справи які булі порушені, де вона була потерпілою, тривалий час не розслідувались, а деякі з них були закриті провадженням.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути моральну шкоду за фактом незаконної госпіталізації та фальсифікації медичних документів, покриття злочинів за фактами побиття, покриття злочинів за фактами руйнування її домоволодіння, по факту взлому у домоволодіння, а загалом спричинену матеріальну шкоду у розмірі 410 000 грн та моральну шкоду у розмірі 625 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2015 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто солідарно із прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня
2015 року апеляційні скарги Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, прокурора Самарського району
м. Дніпропетровська та заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 08 червня 2015 року змінено в частині визначення порядку стягнення компенсації моральної шкоди, стягнувши її з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору компенсовано за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що бездіяльністю відповідачів позивачу завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України. Визначаючи в цьому випадку розмір моральної шкоди, суд виходив з природи характеру правопорушення - здійснення бездіяльності державними органами, його тривалістю, наявністю причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та глибиною моральних страждань позивачки у зв`язку з необхідністю систематичних звернень до відповідачів з метою захисту своїх порушених прав, неможливістю відновлення попереднього стану, виходячи із засад, розумності, виваженості та справедливості, суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та визначити суму завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Щодо вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, суд вважав за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог, виходячи з їх недоведеності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі у липні 2014 року та до вказаного часу з 1992 року судом встановлена бездіяльність правоохоронних органів, слідства та прокуратури, що призвела до порушення прав позивача на встановлення винних осіб у спричиненні їй матеріальної та моральної шкоди, а також виходячи із засад, розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі
50 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, прокуратури Дніпропетровської області, Самарського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ГУ МВС України в Дніпропетровській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не зазначено, якими саме діями, бездіяльністю або рішеннями органів прокуратури позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду та в чому вона полягає, що не відповідає вимогам статті 23 ЦК України. Посилання судів на те, що моральна шкода, завдана ОСОБА_1, підтверджується кількістю її звернень до різних установ з приводу бездіяльності відповідачів та, на її думку, неналежного розгляду її заяв про злочин, є необґрунтованими та не відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що дії (бездіяльність) працівників органів внутрішніх справ або органів прокуратури, визнані у встановленому законом порядку незаконними (протиправними), наявність завданої позивачу шкоди та її розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювачів та шкодою, а також вини.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Починаючи з 1992 року ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів з приводу порушення кримінальних справ, відносно спричинення їй тілесних ушкоджень, крадіжки та руйнування її майна. По цим фактам звернень ОСОБА_1 були порушені кримінальні справи, що перебували у провадженні Самарського РВВС. У цій інформації по більшості кримінальних справ зазначено осіб, які могли бути причетними до скоєння кримінальних правопорушень (а. с. 3, т. 1).
Хід розслідування вказаних кримінальних справ відповідно до КПК України (1960 року) перебував під наглядом прокуратури Самарського району
м. Дніпропетровська, контролювався Дніпропетровським міським управлінням внутрішніх справ та ГУМВС України в Дніпропетровській області, про що свідчать довідки, листи та процесуальні документи відповідачів
(а. с. 46-47, 60, 65, 66, 74, 75, 76, 80, т. 1).
Відповідно до повідомлення Управління інформаційно-аналітичного забезпечення (УІАЗ) ГУМВС Україні в Дніпропетровській області
від 06 жовтня 2014 року №5/3226 згідно обліку УІАЗ за заявами
ОСОБА_1 по кримінальним справам були проведенні відповідні процесуальні дії: кримінальна справа № 68001237 порушена 09 березня
2000 року за ознаками частини другої статті 206 КК України 1960 року,
06 червня 2000 року кримінальну справу зупинено на підставі пункту 3
статті 206 КПК України 1960 року; кримінальна справа № 680461 порушена
30 квітня 1998 року за ознаками частини першої статті 145 КК України
1961 року, справу закрито на підставі статті 111 КПК України 1960 року
від 01 червня 2009 року; кримінальна справа № 68031416 порушена
08 березня 2003 року за ознаками частини третьої статті 185 КК України,
08 вересня 2003 року кримінальну справу зупинено на підставі пункту 3
статті 206 КПК України 1960 року; кримінальна справа № 685378 порушена
08 квітня 1997 року за ознаками частини третьої статті 140 КК України
1961 року, справу закрито на підставі статті 111 КПК України 1960 року
від 17 червня 2009 року; кримінальна справа № 681014 порушена 06 жовтня 1998 року за ознаками частини другої статті 206 КК України 1961 року, справу закрито на підставі пункту 8 статті 6 КПК України 1960 року від 03 березня 2008 року; кримінальна справа № 681270 порушена 16 грудня 1998 року за ознаками частини другої статті 206 КК України 1961 року, 28 грудня 1998 року кримінальну справу зупинено на підставі пункту 3 статті 206 КПК України
1960 року (а. с. 29, т. 1).
У кримінальній справі № 68001237 провадження було порушено 09 березня 2000 року за ознаками статті 206 КК України (хуліганство), зупинено
06 червня 2000 року і на час розгляду цієї справи судами процесуального рішення у справі не прийнято.
У кримінальній справі № 68031416 порушено провадження 08 липня
2003 року (крадіжка), зупинено 08 вересня 2003 року, процесуальне рішення по провадженню не прийняте.
У кримінальній справі № 681270 порушено провадження 16 грудня 1998 року (крадіжка), зупинено 28 грудня 1998 року, процесуальне рішення по провадженню не прийняте.
У кримінальній справі № 680461 порушено провадження 30 квітня 1998 року (крадіжка), закрито 01 червня 2009 року (на підставі статті 111 КПК України 1960 року).
У кримінальній справі № 685378 порушено провадження 08 квітня 1994 року (крадіжка), закрито 17 червня 2009 року (на підставі статті 111 КПК України 1960 року.
Згідно з інформацією щодо руху вищезазначених кримінальних справ, наданою Слідчим управлінням ГУМВС України в Дніпропетровській області за вих. № 8/10644 від 09 грудня 2014 року, досудове слідство у кримінальній справі № 681014 порушеній відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою
статті 296 КК України закрито на підставі пункту 8 статті 6 КПК України та
24 січня 2008 року за вих. № 47/565 справа направлена до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська для узгодження прийнятого рішення (а. с. 143, 144, т. 1).
11 березня 2008 року вищезазначена кримінальна справа направлена до архіву СУ ГУМВС, де присвоєно архівний № 2-2270 р.
У 2014 році термін зберігання кримінальної справи № 681014 сплинув, відповідно вищевказану кримінальну справу знищено, про що свідчить акт
№ 74.
У кримінальних справах № 685378 та № 680461 прийнято рішення відповідно до статті 11-1 КПК України 1960 року про закриття у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності та за вих. № 47/3407 їх направлено до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська для узгодження прийнятого рішення. Кримінальні справи № 685378 та № 680461 до СВ Самарського РВ ДМУ не надходили.
Кримінальну справу № 68031416 порушено 08 липня 2003 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, за фактом таємного викрадення належних ОСОБА_1 металевих виробів на суму 820 грн з території домоволодіння АДРЕСА_1
(а. с. 153, т. 1).
У ході досудового слідства у кримінальній справі № 68031416 визнано та опитано в якості потерпілої ОСОБА_1, яка показала, що вона є власником домоволодіння, розташованого за адресою