Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 127/28537/18
провадження № 61-7403св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б., від 24 березня
2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, від якого мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що з часу припинення фактичних шлюбних відносин вона залишилась сама, відповідач матеріальної допомоги не надавав, тому змушена була працювати на декількох роботах. У 2015 році вона поїхала до Польщі на роботу, при цьому домовилась з відповідачем, що на час поїздки діти будуть проживати із батьком, а після повернення її до України старший син залишиться проживати з батьком, а молодший син повернеться до неї у м. Вінницю. Зазначала, що ОСОБА_3 після її повернення до України на протязі півроку забороняв дітям спілкуватись із нею, шантажував та залякував їх, також вчиняв і фізичне насильство над нею в присутності дитини. Вважала, що в інтересах дітей вони мають проживати саме з нею, а не з батьком, оскільки вона як мати має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі. На даний час вона перебуває у шлюбі, від якого має дитину. Посилалась на сформовану судову практику, застосування принципу статті 6 Декларації прав дитини про те, що малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю, а також вимоги статті 161 СК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Бойка В. М., від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом
з матір`ю ОСОБА_1 шляхом відібрання їх від батька ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала суду належні та достатні докази на підтвердження того, що проживання синів разом з матір`ю буде найкраще відповідати інтересам дітей. Суд мотивував свій висновок тим, що проживання дітей з батьком зумовлене вимушеним виїздом позивача за кордон на заробітки, щоб утримувати дітей. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів, суд першої інстанції, посилаючись на частину п`яту статті 183 СК України, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей, оскільки на момент звернення позивача до суду діти проживали разом із батьком.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в судовому засіданні в суді першої інстанції старший син сторін ОСОБА_5 висловив бажання проживати разом із батьком, пояснивши, що йому там проживати зручніше та комфортніше. Пояснив, що з мамою проживати та говорити не хоче, оскільки вона залишила його і поїхала до Польщі, коли він був у першому класі. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 з 2015 року по 2018 рік не цікавилась станом здоров`я дітей, жодного разу не зверталась до дошкільного закладу, станом розвитку синів також не цікавилась,
будь-якої участі в забезпеченні виховання та розвитку дітей не приймала. Крім того, позивач не зверталась до відповідних органів та установ із вимогою про усунення перешкоди в спілкуванні з дітьми. При цьому позивач вдруге вийшла заміж та народила дитину. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тривалий час проживають з батьком та виховуються ним, діти проявлять прив`язаність до батька, мають тісний зв`язок із бабою та дідом, які піклуються про них та відіграють важливу роль у їх житті, що підтверджується висновком служби у справах дітей та поясненнями сина ОСОБА_5 в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відокремлення дітей від батька, а також бабусі та дідуся може призвести до психотравми дітей, що прямо суперечить їхнім інтересам. На думку суду апеляційної інстанції, районний суд не врахував тривалість часу, проведеного дітьми з батьком, оскільки це є важливим чинником при визначенні найкращих інтересів дітей, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 04 квітня
2018 року у справі № 756/2109/16-ц (провадження № 61-5487св18).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, посилаючись на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц (провадження № 61-1145св19),
від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц (провадження
№ 61-5487св18) та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України). На думку заявника, суд апеляційної інстанції не у повному обсязі оцінив пояснення старшого сина ОСОБА_5, не врахував, що дитина лише образилась на матір, яка вимушена була поїхати за кордон на заробітки. Крім того, заявник наголошує на тому, що висновок служби у справах дітей Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, який судом апеляційної інстанції покладено в основу прийнятого рішення, не містить відомостей щодо з`ясування думки дітей, відсутні відомості про обстеження умов проживання матері дітей, з якою не проводилась відповідна бесіда, а також не з`ясовано чи може відповідач матеріально забезпечувати дітей. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через оголошення Кабінетом Міністрів України карантину по всій території України, чим позбавив позивача права бути присутнім під час судового розгляду справи, та ухвалив рішення, не заслухавши доводи та заперечення позивача.
Судове рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів не оскаржується, тому касаційному перегляду не підлягає в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах. Мають спільних дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 2015 року сімейні відносини остаточно припинені, сторони проживають окремо.
ОСОБА_3 разом з дітьми, своїм батьком ОСОБА_6 і матір`ю ОСОБА_7 проживають у будинку його батьків по
АДРЕСА_1 . Діти проживають з батьком з 2014 року.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання
від 08 січня 2019 року у будинку
АДРЕСА_2 для дітей створені всі умови для належного виховання та розвитку.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються у опорному навчальному закладі "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів" у с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області. З інформацій та характеристик, наданих на дітей цього навчального закладу слідує, що вони відвідують школу постійно, мають хороший фізичний та розумовий розвиток. Хлопчиків матеріально забезпечують батько, бабуся та дідусь, які приділяють належну увагу і турботу щодо їх розумового та фізичного розвитку.
Згідно копії довідок виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 05 березня 2019 року № 424 та від 18 квітня 2019 № 745 відповідач ОСОБА_3 та члени його сім`ї за місцем проживання характеризуються позитивно.
ОСОБА_1 з 16 лютого 2016 року перебуває у шлюбі з громадянином Республіки Польща ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2016 року. Від шлюбу має дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у нарколога, психіатра, за місцем проживання зарекомендувала себе позитивно.
Згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира
АДРЕСА_3 .
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1
від 15 серпня 2019 року остання зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_3, умови проживання матері задовільні, зроблено сучасний ремонт, прибрано, чисто. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровані за цією ж адресою, проте проживають у с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області.
У висновку органу опіки та піклування Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 21 жовтня 2019 року № 01-22-381 зазначено про те, що батько ОСОБА_3 належним чином займається вихованням, утриманням та навчанням дітей, для яких створено всі найнеобхідніші і найкомфортніші умови для проживання, навчання та відпочинку.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції була заслухана думка старшого сина сторін ОСОБА_5, який висловив бажання проживати разом із батьком, пояснивши, що йому там проживати зручно та комфортніше.
З мамою проживати та говорити він не хоче, оскільки вона залишила його і поїхала до Польщі, коли він був у першому класі.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2015 року по 2018 рік проживала окремо від дітей та не зверталась до органів та установ із вимогою усунути перешкоди в спілкуванні з дітьми.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.