ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 340/588/19
адміністративне провадження № К/9901/30822/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року (суддя Сагун А.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Баранник Н.П.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі також - відповідач, ГУДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 11 грудня 2018 року №145957-5208-1123.
В обґрунтовування позову посилався на те, що між ним та Кіровоградською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0808 га за адресою АДРЕСА_1, для розміщення 33/100 частини нерухомого майна (в рівних частках), згідно з яким розмір орендної плати встановлений в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки землі, яка станом на дату укладення договору становила 38 773,44 грн та 984 грн. Оскільки частину орендованої земельної ділянки передано в суборенду, позивач вважає, що за ділянку, на якій розташована будівля, яка перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в користуванні з урахуванням прибудинкової території.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Роблячи висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки умовами договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарями в рівних частках кожному у грошовій формі тому позивач за 2018 рік повинен сплатити орендну плату з фізичних осіб у розмірі 26458,39 грн. (52916,76/2). При цьому суд зазначив про необґрунтованість позиції позивача щодо необхідності застосувати при розрахунку орендної плати коефіцієнт 33/100 (частка належного майна в загальній власності), оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - магазин знаходиться у спільній частковій власності позивача та ОСОБА_2, а тому відсутні підстави для застосування зазначеного коефіцієнту.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем визначена сума з врахуванням договорів оренди та суборенди, а також з врахуванням частки позивача щодо користування частиною орендованої земельної ділянки.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважаючи, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року по справі № 340/588/19, а справу направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначав про відповідність вимогам чинного законодавства рішень судів першої та апеляційної інстанції та те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без мін.
У поданій позивачем відповіді на відзив він просить задовольнити касаційну скаргу та направити справу на новий розгляд.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кіровоградською міською радою згідно з договором оренди земельної ділянки від 16 вересня 2015 року № 115 та акта приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (в рівних частках кожному) передано у платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 0,0808 га, місце розташування якої: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3510100000:36:290:0012 (0,0788га) та 3510100000:36:290:0013 (0,0020 га).
Згідно з умовами вказаного договору, на земельній ділянці розміщено об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, що належить орендарям 33/100 частини нерухомого майна (в рівних частках кожному) на праві власності відповідно до договору дарування частки нежитлової будівлі.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно з договором суборенди земельної ділянки від 2 грудня 2015 року б/н передано у платне строкове користування ОСОБА_3 і ОСОБА_4, частину земельної ділянки (із загальної площі 0,0788га) - 0,0080 га, розташування якої: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3510100000:36:290:0012, для розміщення об`єкта торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови, розташованої по АДРЕСА_1 .
Договір суборенди укладено на термін дії договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2015 року №115.
6 квітня 2018 року відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення № 1959384-5204-1123, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік - 9717,84 грн, що сплачена позивачем 8 серпня 2018 року та підтверджена квитанцією № 34273143.
В подальшому відповідачем винесено податкове повідомлення рішення на різницю у сплаті орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік від 11 грудня 2018 року №145957-5208-1123 в сумі 16740,55 грн.
Відповідач зазначив, що річний розмір орендної плати становить: 38 773,44 грн. за площу 0,0788 га та 984,00 грн. за площу 0,0020 га, а також 3 936,36 грн. за площу 0,0080 га з урахуванням вартості нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 28 липня 2015 року. З урахуванням договору суборенди річна сума орендної плати за 2015 року становила 34 837,08 грн., з урахуванням коефіцієнтів індексації 2016 року розмір орендної плати на 2018 рік становить 52 916,76 грн., але оскільки відповідно договору орендна плата вноситься в рівних частинах, то підлягає lсплаті позивачем за 2018 рік - 26 458,39 грн., оскільки позивачем сплачено 9 717,84 грн., сума доплати на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення становить 16 740,55 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що суди, ухвалюючи рішення, неправильно застосували норми матеріального права, не дали обґрунтованої оцінки його доводам.
Так, позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив конституційне право позивача на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати докази та навести доводи, через що порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На адресу позивача не надходило повідомлення (судова повістка) про час і місце розгляду справи.
Посилаючись на судові рішення в аналогічній справі № 340/587/19, позивач вважає, що оскаржуваний індивідуальний акт винесено відповідачем безпідставно, всупереч порядку нарахування плати за землю фізичним особам контролюючим органом, встановленому чинним законодавством.
Також позивач зазначає, що судами при вирішенні спору не враховано наявності судового рішення, яким скасовано договір оренди земельної ділянки; позивач вказує, що це рішення долучались до матеріалів справи, проте, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом даному доказу не надано правової оцінки, суди взагалі проігнорували даний доказ та не зазначили про його наявність в своїх рішеннях.
Посилаючись на позиції Верховного Суду України, що висловлені у постанові від 12 вересня 2017 року у справі №2а-10596/12/2670 та постанові від 12 червня 2016 року у справі № 21-804а16, позивач зазначає:
- якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину це не звільняє останнього від обов`язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, оскільки договором не можна змінити виконання обов`язку, встановленого податковим законом;
- якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, зокрема земельного податку врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України: тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.136 цієї статті орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 288.2 статті 288 ПК України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а пунктом 288.3 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
За змістом пункту 288.7 статті 288ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Пунктами 287.9, 287.10 статті 287 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що повноваження контролюючого органу щодо нарахування податкового зобов`язання можуть бути реалізовані в межах строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 ПК України. Однак наведені законодавчі приписи не дають можливості реалізовувати такі повноваження без дотримання інших передбачених ПК України положень.