ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 520/3524/19
адміністративне провадження № К/9901/32185/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Мінаєва О.М., Кононенко З.О.) у справі №520/3524/19 за позовом Приватного підприємства "Профі-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У квітні 2019 року Приватне підприємство "Профі-Україна" (далі - ПП "Профі-Україна". Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2019 року №00001281402, №00001291402, №00001301402, №00001321402, №00001311402 та від 1 квітня 2019 року № 00006911307. Позивач вважав висновки акта перевірки безпідставними й такими, що не відповідають дійсності, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення - незаконними.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Стверджує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги й не надали правової оцінки усім аргументам відповідача, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства у періоді, що охоплювався перевіркою.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення. Також, позивач надав копію постанови Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2019 року у справі №641/1935/19, якою закрито провадження у справі про притягнення директора ПП "Профі-Україна" до адміністративної відповідальності за статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку ведення податкового обліку) за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Сторони в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, що, водночас, не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПП "Профі-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11 березня 2019 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абз. 2 п. 8 П(С)БО 14, п. 5, п. 7, п. 10 П(С)БО 16, п. 21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (далі - Методичні рекомендації №561).
За наслідками встановлених перевіркою порушень, 27 березня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00001281402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 377944,00 грн і застосовано штрафні санкції у розмірі 94486,00 грн; №00001291402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 610395,00 грн; №00001301402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 113825,00 грн і застосовано штрафні санкції у розмірі 28456,25 грн; №00001321402, яким застосовано штраф в розмірі 56912,50 грн за статтею 120-1 ПК України; № 00001311402, яким встановлено штраф у розмірі 2103,54 грн за статтею 120-1 ПК України. Окрім того, 1 квітня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00006911307, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом необґрунтовано, без повного, всебічного дослідження всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
За встановленими судами обставинами справи підставою до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про: безпідставне віднесення позивачем вартості послуг на ремонт орендованих основних засобів до витрат на збут; завищення показників витрат на збут, оскільки витрати з доставки товарів не включалися в ціну реалізованих товарів; реалізацію придбаних товарів нижче за ціну їх придбання; несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування; невідображення у довідках за формою №1ДФ сум отриманих та повернених коштів згідно з договорами поворотної фінансової допомоги; невідображення як податковим агентом у довідках за формою №1ДФ виплати коштів фізичним особам-підприємцям за надані послуги.
Проаналізувавши наведені вище твердження контролюючого органу, суди попередніх інстанцій дійшли наступних висновків.
За приписами підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Як встановили суди, для здійснення господарської діяльності позивач використовував автонавантажувачі згідно з договорами суборенди транспортних засобів та механізмів №01/01-2017 від 30 грудня 2016 року з ФОП ОСОБА_1 та №2 від 2 липня 2018 року з ФОП ОСОБА_2 .
Оскільки в процесі експлуатації автонавантажувачі поступово зношувалися, виходили з ладу їх окремі механізми, вони потребували ремонту з метою підтримки в робочому стані. Витрати на ремонт автонавантажувачів були віднесені позивачем до витрат на збут, що, на переконання контролюючого органу, є неправомірним, оскільки затрати орендаря на ремонт основних засобів можуть бути віднесені тільки на поліпшення об`єкта операційної оренди і мають відображатися орендарем як капітальні інвестиції у створення інших необоротних активів із зарахуванням до складу основних засобів як первісної вартості нового об`єкта.
Контролюючий орган наполягав на тому, що Підприємством порушено пункт 21 Методичних рекомендацій №561, за приписами якої затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями, зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об`єкта.
Поряд із тим, суди врахували, що відповідно до пунктів 29-32 Методичних рекомендацій №561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
В свою чергу, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), є витратами на збут (пункт 19 П(С)БО 16 "Витрати").
Як встановили суди згідно з наказом керівника ПП "Профі-Україна" від 3 січня 2017 року №1 рішення про характер ремонту, зокрема, про визнання його поточним або капітальним, відображається в актах ОЗ-2.