ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/1766/16
адміністративне провадження № К/9901/31812/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року (суддя Притула К.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (судді: Ясенова Т.І. (головуючий), Головко О.В., Суховаров А.В.)
у справі № П/811/1766/16
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське"" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України
до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Ставидлянське"" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 001221402.
На обґрунтування позову Підприємство зазначило, що не сплачувало дивіденди на користь держави, тож обов`язок, передбачений підпунктами 57.1-1.1, 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, щодо внесення до бюджету авансових внесків з податку на прибуток на нього не поширюється.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.
Судові рішення мотивовані тим, що за період, за який було проведено відповідачем перевірку та виявлено порушення підпунктів 57.1-1.1, 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, достатніх правових підстав для ототожнення виплати частини чистого прибутку (доходу) з виплатою дивідендів не було. Суди дійшли висновку, що позивач нараховував та відображав у документах обов`язкової податкової звітності не дивіденди, а частину чистого прибутку (доходу), тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Олександрійська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Підприємства.
Зокрема, скаржник зазначив, що якщо платіж особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток. Тож, юридична особа - платник єдиного податку зобов`язана при виплаті дивідендів (за винятком виплати дивідендів фізичним особам) нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за правилами, встановленими пунктом 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. При цьому суми нарахованого податкового зобов`язання з єдиного податку не зменшуються на суму авансового внеску податку на прибуток, сплаченого у зв`язку з виплатою дивідендів
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи Олександрійської ОДПІ - безпідставними, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Ставидлянське"" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" є державним сільськогосподарським статутним суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.
Господарство підпорядковано Національній академії аграрних наук України як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством, безпосередньо підпорядковано Кіровоградській державній сільськогосподарській академії аграрних наук України.
У періоді, що перевірявся, позивач був платником податку на додану вартість, частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету, фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку з юридичних осіб 4 групи, збору за першу реєстрацію транспортних засобів, плати за користування надрами, екологічного податку, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору.
Олександрійська ОДПІ провела документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2013 року до 30 вересня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року до 30 вересня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року до 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21 листопада 2016 року № 305/11-26-14-02/3137302.
У ході перевірки податковим органом встановлено порушення Підприємством підпунктів 57.1-1.1, 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме при виплаті дивідендів за період з 01 січня 2015 року до 30 вересня 2016 року не нараховано та не сплачено до державного бюджету авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 930 474,00 грн, зокрема за 2015 рік - 274 779,00 грн, 9 місяців 2016 року - 655 695,00 грн.
30 листопада 2016 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 001221402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 163 092,50 грн (зокрема за основним платежем - 930 474,00 грн, за штрафними санкціями - 232 618,50 грн).
Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.
Так, за положеннями підпунктів 57.1-1.1 - 57.1-1.2 вказаної норми у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.
Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.