ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2а/0270/3223/11
адміністративне провадження № К/9901/11010/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької установи виконання покарань Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№1) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Альчук М.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року (суд у складі колегії: головуючого судді - Смілянця Е. С., суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.) у справі №2а/0270/3223/11
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької установи виконання покарань №1 про: визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання інформації на заяву представника позивача про надання інформації від 21.07.2011 року; порушення порядку надіслання відповіді про надання інформації; ненадання медичної допомоги та порушення порядку тримання ОСОБА_1 під вартою.
2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької установи виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 1) в частині визнання протиправними дій щодо ненадання медичної допомоги та порушення порядку тримання під вартою закрито.
3. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року залишено без змін ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року.
6. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.
8. В подальшому, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 2а/0270/3223/11 (провадження №К/9901/11010/18).
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів - Білак М.В., Губської О.А.
10. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. ОСОБА_1 засуджений вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.08.2010 року за ст. 296 Кримінального кодексу України до чотирьох місяців арешту.
12. З 13.09.2010 року по 30.12.2010 року позивач відбував покарання у Вінницькій УВП № 1.
13. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, зокрема на протиправність дій відповідача щодо порушення порядку тримання його під вартою та ненадання медичної допомоги в період відбування покарання.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі, зазначили, що оскаржувані позивачем дії відповідача є діяльністю, що здійснюється в рамках та на підставі Кримінально-процесуального кодексу України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі касатор вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо порушення порядку тримання його під вартою та ненадання медичної допомоги в період відбування покарання, оскільки нормами Кримінально-процесуального кодексу України не передбачено можливості вирішення вказаних позовних вимог у порядку кримінального судочинства.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
18. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19. Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
20. Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
22. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.