ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/10407/11
адміністративне провадження № К/9901/23004/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя - Гурін Д.М., судді: Капинос О.В., Шимонович Р.М.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Капустинський М.М., Шидловський В.Б.)
у справі №806/10407/11
за позовом ОСОБА_1
до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції,
про визнання дій неправомірними, зобов`язання утриматися від вчинення дій.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати неправомірними дії Коростенської ОДПІ, які полягають у включенні реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 до інформаційного фонду Державного реєстру платників податків фізичних осіб, як громадянина, який через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера;
- зобов`язати Коростенську ОДПІ виключити з державного реєстру фізичних осіб платників податків відомості про ІПН і загальні відомості, щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати утриматися від вчинення протиправних дій службовим особам Коростенської ОДПІ відносно ОСОБА_1 щодо: збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Коростенську ОДПІ виключити з окремого реєстру (особливого) реєстру громадян, які через свої релігійні переконання відмовились від ІПН, виключити інформацію щодо паспортних даних ОСОБА_1 по серії та номеру паспорта. Знищити облікову картку персонального обліку, ВІП карти та інші електронні носії і всю інформацію; надати підтверджуючі юридичні документи, що все виконано;
- зобов`язати Коростенську ОДПІ вести облік на паперових носіях за раніше встановленою формою обліку 8ДР;
- зобов`язати ДФС України виключити ІПН, всю інформацію про ОСОБА_1 з державного реєстру фізичних осіб платників податків, включаючи серію та номер паспорту, всі обліки в тому числі окремий та особливий, вести облік на паперових носіях за раніше встановленою формою обліку 8ДР;
- зобов`язати ДФС України та Коростенську ОДПІ не закрити, а взагалі скасувати та видалити з усіх реєстрів та баз ІПН № НОМЕР_1, оскільки позивач ОСОБА_1 заяву згідно форми №В2 взагалі не подавав. Юридичних доказів подачі позивачем даної заяви за вказаною формою ОСОБА_1 надано не було;
- зобов`язати ДФС України та Коростенську ОДПІ в номерній довідці за Ф.№ВЗ від 18 липня 2005 року, яку ОСОБА_1 отримав за номером 0626362 від 21 липня 2005 року видалити з усіх реєстрів і поставити інший номер дати відмітки, поставити гербову печатку в паспорті (особливі відмітки) Коростенську ОДПІ;
- зобов`язати ДФС України згідно пункту 5 Розділу 4 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженої наказам №779 як власника та адміністратора Державного реєстру надати витяг (довідку), що ОСОБА_1 не перебуває у Державному реєстрі, не в окремому не в особливому. Даний документ завірити мокрою гербовою печаткою;
- допустити до негайного виконання рішення суду.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2005 року по даний час всупереч його вимог та написаних заяв Коростенська ОДПІ продовжує обліковувати його не на паперових носіях, а за ПІБ, серією та номером паспорту, що є грубим порушенням його прав. Заяви Ф.№В2 він не заповнював, а навпаки написав власноручно заяву, щоб його зняли з усіх обліків і обліковували без використання серії та номера паспорта, при цьому він повернув свій ІПН, після цього позивачу надали Ф.№ВЗ поставивши номер 0626362 від 21 липня 2005 року. Зазначає, що протягом 2010 року по даний час Коростенська ОДПІ порушує законодавство та права позивача і без його згоди веде облік, зберігання і використовує його персональні дані, хоча він у 2005 році відмовився від ІПН, податковий орган знову пропонує написати заяву за формою №1П на підставі якої вносяться дані до окремого Державного реєстру і знову має намір обліковувати його за серією і номером паспорта. Наведені. Вважає, що дії Коростенської ОДПІ порушують його права, гарантовані Конституцією України, а збір та обробка даних про фізичну особу без її згоди суперечить положенням Закону України від 1 червня 2010 року №2297-VI "Про захист персональних даних".
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
4. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Коростенської ОДПІ Житомирської області відносно заяви ОСОБА_1 у частині здійснення податкового обліку без застосування індивідуального ідентифікаційного номеру, виключення індивідуального ідентифікаційного номера та всієї інформації відносно нього з інформаційного фонду Державного реєстру та Державного реєстру, здійснення його обліку на паперових носіях за прізвищем, ім`ям, по батькові, не вказуючи серію та номер його паспорта. Зобов`язано не вчиняти протиправних дій службовими особами Коростенської ОДПІ Житомирської області відносно ОСОБА_1 щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації відносно нього. Зобов`язано Коростенську ОДПІ Житомирської області виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер і загальні відомості про ОСОБА_1
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 вересня 2015 року справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання утриматися від вчинення дій, передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
7. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
8. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від ідентифікаційного номеру та має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, про що до його паспорту внесено відповідний запис за №06262362.
10. Вказане право позивач здобув у 2005 році на підставі написаної ним заяви до Коростенської ОДПІ.
11. Вважаючи, що його облік, як платника податків, відповідач здійснює за прізвищем, ім`ям, по батькові, серією та номером паспорту, у 2010-2011 роках позивач неодноразово звертався до Коростенської ОДПІ Житомирської області із заявами з вимогою здійснювати такий облік за раніше встановленою формою - на паперових носіях, без зазначення серії та номеру паспорту.
12. На звернення позивача Коростенська ОДПІ направляла листи, в яких роз`яснено, що облік платників податків які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття податкового номера облікової картки фізичної особи, передбачена альтернативна форма обліку, яка здійснюється відповідно до Податкового кодексу України, але для ведення такого обліку необхідно звернутися до податкового органу для написання заяви за формою 1П для здійснення реєстрації в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що після написання заяви про відмову від ідентифікаційного номера у 2005 році та після виконання рішень судів у справі №2-а-10407/11, відомості про громадянина ОСОБА_1 не включені до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, та у тому числі до окремого реєстру Державного реєстру, оскільки для забезпечення обліку громадяни повинні самостійно подавати заяву за формою 1П та здійснити реєстрацію в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, згідно вимог чинного законодавства, а громадянин ОСОБА_1 такої заяви до Коростенської ОДПІ з набранням чинності Податковим кодексом України не подавав, тому його дані в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відсутні. Відповідно на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків позивач не перебуває, а всю інформацію відносно нього з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ виключено.
14. Картка персонального обліку ОСОБА_1 ніколи не існувала, а облік паперових носіїв у Коростенській ОДПІ відсутній і здійснюється виключно в електронній формі.
15. Зазначення податковим агентом серії та номера паспорта особи не свідчить про те, що така особа зареєстрована в Державному реєстрі та, відповідно, спростовує твердження позивача про ведення його обліку. Відрахування податковим агентом податків і зборів із суми отриманих доходів на користь бюджету, не свідчить про те, що особа з якої такі суми відраховані включена до Державного реєстру чи до окремого реєстру і облік такої особи ведеться органами податкової інспекції.
16. Для здійснення обліку фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера - використовується прізвище, ім`я, по батькові, а також серія та номер паспорта. Облік таких осіб ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України.
17. Положення Податкового кодексу України є обов`язковими до застосування суб`єктами владних повноважень, а саме відповідачами на час виникнення спірних правовідносин та спрямовані на забезпечення встановленого Конституцією та законами України публічного порядку, а вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства.
18. Суди зазначили, що здійснення обліку у запропонований позивачем спосіб, не передбачено Податковим кодексом України, як і можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у випадку якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта, а не лише за прізвищем, ім`ям та по-батькові, датою народження та місцем проживання, а тому дійшли висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. В обґрунтування касаційної скарги позивач зокрема вказує, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
20. Вважає, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв постанову, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного та глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
21. Скаржник стверджує про неприпустимість для віруючих подання громадянами заяви про відмову від перереєстрації, котрі раніше уже відмовились від ІПН. Вимога оформлення повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки Ф.№1П ОДПІ, не відповідає законодавству, оскільки відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 статті 70 ПКУ, обов`язок подавати повідомлення покладається лише на платників податків, по відношенню до яких раніше не формувалася "облікова картка платників податків" і "яка не включена в Держреєстр". Проте, кожен з тих, у кого немає ІПН, в свій час відмовилися або через суд, або через ОДПІ.
22. З 2005 року облікова картка на ОСОБА_1 не формувалася. З цього ж року в його паспорті була зроблена відмітка, в якій зазначено про те, що ОДПІ буде обліковувати його по серії та номеру паспорта. В свою чергу це є доказом того, що картка по відношенню до нього формувалась, тобто вказана норма ПКУ не зобов`язує його повторно звертатися для реєстрації.
23. Вважає, що з моменту повідомлення ним про відмову від ІПН ОДПІ, вся інформація з Держреєстру про нього підлягає виключенню, а не лише ІПН. Це дає право на поновлення права громадян за раніше встановлені форми податкового обліку, забезпечення права на відмову від автоматичної обробки персональних даних та добровільності у використанні електронних засобів ідентифікації громадян.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
25. За перевіркою матеріалів справи, фактично спірним у справі є питання правомірності вимоги відповідача щодо подання позивачем повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою №1П, оскільки до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме до 1 січня 2011 року, позивачем вже подавалась заява про відмову від ІПН через свої релігійні переконання.
26. Згідно зі статтею 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
27. Водночас, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань (частина четверта статті 35 Конституції України).
28. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, принцип законності, закладений в частині другій статті 19 Конституції України вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
29. Відповідно до частини першої та другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
30. Аналіз положень частин першої, другої статті 32 Конституції України, юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди допускається, якщо воно передбачене законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Таке втручання вважатиметься законним у разі наявності підстави в національному законі, а також за умови, що такий закон відповідатиме принципу верховенства права, закріпленому в частині першій статті 8 Конституції України (абзац шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).
31. Отже, втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди вважатиметься законним, якщо для цього передбачені підстави в національному законі, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
32. Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, тобто права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
33. Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання "згідно із законом" вимагає від оспорюваного заходу, за яким здійснюється втручання, підґрунтя в національному законодавстві і стосується також якості закону, тобто закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачати наслідки його дії щодо себе, і відповідати принципу верховенства права (пункт 85 рішення у справі "Шалімов проти України" (Shalimov v. Ukraine) від 4 березня 2010 року, заява N 20808/02).
34. Як встановлено судами, ОСОБА_1 є громадянином України, 23 липня 1997 року Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області йому виданий паспорт громадянина України НОМЕР_2, відповідно до якого 28 серпня 1987 року зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 . До 2005 року громадянин ОСОБА_1 перебував на обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів за ідентифікаційним номером 2140218571, який був закритий у 2005 році на підставі поданої заяви за формою №В2. Відмова ОСОБА_1 від ідентифікаційного номера відбулась відповідно до вимог чинного на той час Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2004 року №1345/9944 (втратив чинність на підставі спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2010 року №955/628).
36. Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви форми №В2 від 18 липня 2005 року в паспорт останнього 21 липня 2005 року внесено відмітку про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
37. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, зобов`язано Коростенську ОДПІ виключити з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, загальні відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків та загальні відомості про ОСОБА_1
38. Відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження ВП №39127969 від 29 лютого 2013 року по виконавчому листу №2-а-10407/11 від 15 травня 2013 року встановлено повне виконання судових рішень першої та апеляційної інстанції від 4 жовтня 2012 року та від 13 лютого 2013 року про зобов`язання не вчиняти протиправні дії службовими особами Коростенської ОДПІ відносно ОСОБА_1 щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації відносно нього. Зобов`язання виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний податковий номер і загальні відомості про ОСОБА_1
39. Наведені обставини дають підстави для висновку, що громадянин ОСОБА_1 на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, а також в окремому реєстрі Державного реєстру не перебуває, а всю інформацію відносно нього з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ виключено.
40. Згідно з листом Коростенської ОДПІ від 16 червня 2014 року №5441/11 про надання відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 6 червня 2014 року щодо виключення з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків і загальні відомості про реєстраційний номер облікової картки платника і загальні відомості відносно ОСОБА_1, то оскільки позивач не був суб`єктом підприємницької діяльності його персональні дані в Коростенській ОДПІ не обліковуються, не обробляються та не використовуються.
41. Крім того, відповідно до листа Коростенської ОДПІ від 24 лютого 2015 року №2316/11, що надісланий на адресу ОСОБА_1 як відповідь на лист від 9 лютого 2015 року, зазначено, що ОСОБА_1 персонально не подавав заяву у паперовому вигляді за формою №1П, його персональні дані в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та в державному реєстрі Коростенської ОДПІ не обробляються та не використовуються.
42. Аналогічна відповідь надана позивачу листом Коростенської ОДПІ від 5 лютого 2015 року №1612/10/11 на його звернення від 22 січня 2015 року про виключення персональних даних з державного реєстру фізичних осіб на звернення позивача.
43. Стосовно доводів позивача щодо надання відповідачем заяв відповідно до яких позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника та інших заяв, то судами встановлено, що заяв про згоду, чи бажання отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків від ОСОБА_1 до Коростенської ОДПІ не надходило.