ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 240/5273/18
адміністративне провадження № К/9901/36381/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Мацький Є.М.)
у справі №240/5273/18
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А0409
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо нездійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, отримуваної під час проходження військової служби;
- зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, виплачувалась йому щомісячно, тобто мала постійний характер, а тому повинна бути включена до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов задоволено.
4. Визнано протиправними дії військової частини А0409 щодо нездійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, яку він отримував під час проходження військової служби. Зобов`язано нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, яку він отримував під час проходження військової служби, з урахуванням вже виплаченої суми.
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволені позову.
6. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом т.в.о. командира 30 окремої механізованої бригади від 23 листопада 2017 року № 229-рс позивача звільнено з військової служби за пунктом "б" частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за станом здоров`я.
8. Наказом т.в.о. командира військової частини А0409 від 23 листопада 2017 року № 134 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 23 листопада 2017 року, з котлового забезпечення виключено з 24 листопада 2017 року та направлено для зарахування на військовий облік до Новоград-Волинського об`єднаного міського військового комісаріату Житомирської області. Зобов`язано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
9. Відповідно до грошового атестату від 27 листопада 2017 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 42 439,50 грн.
10. 12 вересня 2018 року позивач звернувся до командира військової частини А0409 з заявою про проведення нового розрахунку допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які він отримував у складі місячного грошового забезпечення, та її виплату.
11. Листом від 17 вересня 2018 року позивача повідомлено про відсутність підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та проведення відповідного перерахунку і доплати.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова винагорода у розмірі 60% місячного грошового забезпечення виплачувалась позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер. В силу положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
13. Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходив з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року (справа № 1-13/2013) у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Таким чином строк звернення до суду з даним позовом позивачем не було порушено.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове апеляційний суд виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується одноразова грошова допомога передбачена статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у даній постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення, ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива коли військовослужбовець перебуває на військовій службі і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає що відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення від 7 грудня 2017 року він за 24 місяці перед звільненням щомісячно отримував додаткову грошову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення, тобто ця виплата була сталою, стабільною, у визначеному розмірі.
16. Апеляційний суд застосував положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, як спеціальний нормативно-правовий акт що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, та не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами, дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
17. Також посилався на неправомірне неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, та неодноразово застосованої Касаційним адміністративним судом Верховного Суду.
18. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити судове рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
20. Згідно із частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
21. У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
22. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
23. Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889) встановлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячну додаткову грошову винагороду: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.