ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 820/27/17
адміністративне провадження № К/9901/22178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №820/27/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третіх осіб - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Державної міграційної служби України в Київській області - про часткове скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Зінченка А.В., суддів Панченко О.В., Спірідонова М.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Русанової В.Б., суддів Курило Л.В., Присяжнюк О.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати пункт 4 з підпунктами 4.1, 4.2, 4.3 наказу Державної міграційної служби України №222 від 31.08.2016.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним наказом було скасовано рішення відділу ГІРФО УМВС України в Київській області від 15 червня 2004 року щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 . Позивач посилається на прийняття цього рішення з порушенням приписів Закону України "Про імміграцію" та Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251 (далі - Порядок №251).
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов задоволено: скасовано пункт 4 з підпунктами 4.1, 4.2, 4.3 наказу Державної міграційної служби України від 31.08.2016 №222.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання у 2004 році ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області будь-яких заперечень щодо законності перебування позивача на території України не висловлювало, а тому відсутні підстави для скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні. Отже відповідач діяв протиправно, не в спосіб, не в межах та не в порядку встановленому Конституцією та законами України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Державна міграційна служба України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірний наказ було прийнято на підставі та у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідач зазначає, що позивач звернувся із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання в України з пропущенням шестимісячного строку з дня набрання чинності Законом України "Про імміграцію". Таким чином, на думку відповідача, оформлена позивачу посвідка на постійне проживання в Україні обґрунтовано визнана недійсною.
IV. Позиція інших учасників справи
7. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року.
9. 14 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенка В.М.. (головуючого судді), Шарапи В.М., Данилевич Н.А.
10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 29 квітня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючому судді), Радишевській О.Р., Смоковичу М.І. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 29 квітня 2020 року №699/0/78-20.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 23 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, громадянин Вєтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну у 1989 році з метою працевлаштування та в подальшому залишився проживати в Україні.
14. УГІРФО ГУМВС в Київській області 15.06.2004 на підставі абз. 4 п. 4 р. V "Прикінцевих положень" Закону України "Про імміграцію" позивачу видно тимчасову посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_1 з терміном дії "безстроково".
15. У зв`язку з втратою вищезазначеної посвідки 18.11.2016 позивач звернувся до ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання.
16. Листом від 19.12.2016 №04/1-25115 ГУ ДМС в Харківській області позивача повідомлено про те, що наказом Державної міграційної служби України від 31.08.2016 №222 йому було скасовано посвідку на постійне проживання та запропоновано прибути до ГУ ДМС України в Харківській області для роз`яснення положень імміграційного законодавства.
17. З матеріалів справи також убачається, що Управлінням ДМС України в Київській області складено висновок від 26.07.2016 про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, в якому зазначено, що на момент звернення 26.06.2003 положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію відповідно до абз.4 п.4 розділу V " Прикінцевих положень" Закону України " Про імміграцію", а тому зазначений іноземець не мав підстав щодо отримання посвідки на постійне проживання, у зв`язку з чим оформлена позивачу 15.06.2004 посвідка підлягає визнанню недійсною та вилученню, а рішення про видачу посвідки на постійне проживання підлягає скасуванню, відповідно до вимог п. 2.9 розділу II Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 №681.
18. 31.08.2016 наказом Державної міграційної служби України №222 п. 4 п.п. 4.1, 4.2, 4.3 на підставі висновку УДМС у Київській області від 26.07.2016 стосовно ОСОБА_1 скасовано повністю рішення відділу ВГІРФО ГУ МВС в Київській області від 15.06.2004 про видачу посвідки на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 . Видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 15.06.2004 визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню. Начальнику ГУ МВС в Харківській області доручено забезпечити вилучення вказаної у підпункті 4.2 п. 4 цього наказу посвідки на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
19. Позивач вважаючи таке рішення протиправними звернувся до суду з цим позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
20. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.
23. Закон України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року №2491-III (в редакції чинній станом на червень 2004 року, далі - Закон №2491-ІІІ).
Згідно з абзацом 6 статті 1 посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Відповідно до частини четвертої статті 11 особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.