ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 804/395/16
адміністративне провадження № К/9901/24013/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 у складі головуючого судді Турової О.М. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у складі колегії суддів: Дурасової Ю.В. (головуючого), Щербака А.А., Баранник Н.П. у справі №804/395/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області .
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, в позові відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 працював в органах прокуратури в період з січня 2001 року по листопад 2007 року та був звільнений за власним бажанням, а також в період з листопада 2011 року по грудень 2015 року.
3.2. Наказом прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015р. молодшого радника юстиції ОСОБА_1 . було звільнено з 14 грудня 2015 року з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру") на підставі заяви ОСОБА_1 3.3. Вважаючи наказ про своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Зазначає, що не мав бажання звільнятись з органів прокуратури, заяву про своє звільнення від 14.12.2016 написав під тиском, наказ про звільнення надійшов лише 21.12.2015 року на адресу прийомної прокуратури; при цьому в період до 21 грудня 2015 він приймав участь в судових засіданнях як працівник прокуратури.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів суду, що у нього не було бажання звільнятися з органів прокуратури. Крім того, суди вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо його поновлення на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 задоволенню не підлягають, оскільки позивач у цьому органі не працював і у трудових відносинах з ним не перебував.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, оскільки вказує, що згідно наказу №2242к від 14.12.2015 року його звільнено з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням. Одночасно з цим 14.12.2015 року на офіційну електронну адресу Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 (200@prk.dp.ua) надійшов наказ прокурора Дніпропетровської області №2242 від 14.12.2015 року згідно якого на підставі заяви ОСОБА_1 та рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_1. призначено прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 з 15 грудня 2015 року, звільнивши його з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області. Вважає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявності наказу №2242 від 14.12.2015 року, про призначення позивача на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, який був виданий і підписаний прокурором області, але в Книгу обліку наказів під цим же номером внесено інший наказ про звільнення.
7. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. У відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. За змістом статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
11. Водночас, за змістом частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
12. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст 72 КАС України).
13. Як встановлено судами, ОСОБА_1 написано заяву від 14 грудня 2015 року на ім`я прокурора Дніпропетровської області, в якій позивач просив звільнити його з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з 14.12.2015 відповідно до ст.38 КЗпП України. На заяві міститься резолюція прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 "До наказу".