ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 820/6440/16
адміністративне провадження № К/9901/33267/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Мар`єнко Л. М.) від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Старостін В. В., судді: Рєзнікова С. С., Бегунц А. О.) від 13 липня 2017 року у справі № 820/6440/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Астарта" до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Астарта" (далі - ТОВ "Агрофірма "Астарта") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Слобожанська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року № 0000071401.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентом - ТОВ "МАДЖЕСТІК ЛАЙН", а понесені ТОВ "Агрофірма "Астарта" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Суди зазначили, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи податкової інспекції щодо наявності у ТОВ "Агрофірма "Астарта" порушень податкового законодавства не відповідають дійсності, а отже не можуть слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Слобожанська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги Слобожанська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області посилається на наявність кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, за яким контрагент позивача ТОВ "МАДЖЕСТІК ЛАЙН" підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Також відповідач зазначає, що згідно протоколу обшуку від 22 березня 2016 року, проведеного старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС - Овчарова К. В., у приміщенні по АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено печатки підприємств у загальній кількості 56 штук, у т. ч. печатку ТОВ "МАДЖЕСТІК ЛАЙН". Крім того, скаржник звертає увагу, що ТОВ "МАДЖЕСТІК ЛАЙН" було створено з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання його реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 липня 2020 року цю справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
ТОВ "Агрофірма "Астарта" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків, під час спірних правовідносин було платником фіксованого сільськогосподарського податку та застосовувало спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість.
На виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року та на підставі наказу Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 11 жовтня 2016 року і направлень від 11 жовтня 2016 року № 78, 79, посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агрофірма "Астарта" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "МАДЖЕСТІК ЛАЙН" за період з 01січня по 29 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2016 року № 752/20-11-14-01/31618993.
Вказаною перевіркою відповідачем установлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 30.8 ст. 30, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 (далі - Порядок № 11). Так, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Агрофірма "Астарта" грошові кошти по господарських операціях з ТОВ "МАДЖЕСТІК ЛАЙН" в сумі ПДВ 42 846,00 грн, перераховано на спеціальний рахунок ПДВ згідно виписки банка від 13 лютого 2016 року, у зв`язку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень - листопад 2014 року, визначені як податкові пільга, використані не за цільовим призначенням.
08 листопада 2016 року Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000071401, яким товариству нараховано штрафні (фінансові) санкції з ПДВ у розмірі 42 846,00 грн.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ТОВ "Агрофірма "Астарта" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
За визначенням ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.