ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 461/1254/17
адміністративне провадження № К/9901/20719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
третя особа - Головне управління Національної поліції у Львівській області,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на постанову Галицького районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Мисько Х.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Ніколіна В.В., Рибачука А.І.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
17 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - відповідач), в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог просив:
визнати протиправними дії і скасувати розпорядження відповідача від 22 серпня 2016 року щодо здійснення з 1 вересня 2016 року розрахунку та виплати пенсії за вислугу років в розмірі 65 відсотків відповідної суми грошового забезпечення;
зобов`язати здійснити перерахунок та виплачувати з 1 вересня 2016 року основний розмір пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), виходячи із розрахунку 70 відсотків відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55 відсотків відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 відсотки відповідної суми грошового забезпечення; до загального розміру пенсії, врахувати відповідні суми всіх, передбачених для позивача чинним законодавством доплат, зокрема підвищення учаснику АТО учаснику бойових дій, щомісячної цільової допомоги на прожиття учаснику бойових дій та надбавки за проживання на території гірського населеного пункту, а також здійснити виплату недоотриманої за період з 1 вересня 2016 року суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 6 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що видання відповідачем розпорядження від 25 серпня 2016 року про перерахунок призначеної позивачу пенсії шляхом зменшення з 1 вересня 2016 року її розміру з 70 відсотків до 65 відсотків відповідної суми грошового забезпечення не ґрунтується на нормах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Закону №2262-XII та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), а тому така дія вчинена відповідачем усупереч наданих йому повноважень, є протиправною та порушує право позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що військово-медичною комісією не прийнято рішення про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції, а тільки до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Також, відповідач зазначає, що застосування Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України при звільненні позивача є безпідставним, оскільки він звільнений з військової служби в поліції, яка не входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
Позиція інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №461/1254/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 22 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №461/1254/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 липня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач з 31 грудня 2015 року є пенсіонером МВС України по лінії Національної поліції, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону №2262-XII, що підтверджується протоколом від 31 грудня 2015 року ГУ ПФУ у Л/о за пенсійною стравою 1313014001 та пенсійним посвідченням НОМЕР_2.
З 7 жовтня 1992 року по 30 грудня 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28 грудня 2015 року №147 о/с підполковник поліції ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), також зазначеним наказом позивачу було установлено вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 25 роки 03 місяці 03 дні.
Підставою звільнення позивача з поліції саме через хворобу, стало свідоцтво про хворобу №544 від 25 грудня 2015 року, видане військово-лікарською комісією ГУМВС України у Львівській області, відповідно до постанови якої у позивача було виявлено захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (пункт 11 свідоцтва про хворобу) та він визнаний непридатний до військової служби, обмежено придатний у воєнний час (пункт 12 свідоцтва про хворобу).
Згідно протоколу ГУ ПФУ у Л/о за пенсійною справою №1313014001, з 31 грудня 2015 року позивачеві була призначена (та по серпень 2016 року включно виплачувалась відповідачем) пенсія у розмірі 70 відсотків відповідної суми грошового забезпечення. Однак, сума пенсії за вересень 2016 року, перерахована відповідачем на картковий рахунок позивача в "Ощадбанку", склала 8679,43 грн, чим була фактично зменшена на 621,07 грн або на 5 відсотків відповідної суми грошового забезпечення.
З письмового повідомлення ГУ ПФУ у Л/о від 2 вересня 2016 року № 3650\03-29 про перерахунок пенсії встановлено, що оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача міститься свідоцтво про хворобу, у якому не зазначено інформацію про непридатність до служби в поліції (як це передбачено пунктом другим частини першої статті 77 Закону №580-VIII, з 1 вересня 2016 року розмір його пенсії складає 65 відсотків грошового забезпечення. Водночас вищевказаним повідомленням, з метою подальшого отримання пенсії в розмірі 70 відсотків, позивачеві запропоновано привести у відповідність до законодавства наявні військово-лікарські документи.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Л/о за роз`ясненнями з відповідним інформаційним запитом.
У відповіді на вищевказаний інформаційний запит від 13 лютого 2017 №1520/03-25 відповідач підтверджує, що з 31 грудня 2015 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Однак, на думку ГУ ПФУ у Л/о, військово-лікарською комісією не прийнято рішення про його непридатність до служби в поліції, оскільки у свідоцтві про хворобу зазначено "непридатний до військової служби, обмежено придатний у воєнний час". У зв`язку з чим, з 1 вересня 2016 року пенсійну виплату останнього приведено у відповідність до чинного законодавства та обчислено в розмірі 65 відсотків грошового забезпечення згідно розпорядження від 25 серпня 2016 року. При цьому підставою для перерахунку пенсії у вказаному розпорядженні зазначено "уточнення причини звільнення". Крім цього, у відповіді на інформаційний запит відповідач повторно зобов`язує позивача для призначення йому пенсії в розмірі 70 відсотків за 25 років вислуги привести його військово-медичні документи (свідоцтво про хворобу) у відповідність до пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.