ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 377/730/16-а
адміністративне провадження № К/9901/36923/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 377/730/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Славутицького міського суду Київської області від 29 листопада 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Малишенко Т.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Губської Л.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, в якому просила визнати незаконними дії Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області щодо відмови в наданні (призначенні) державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї; скасувати рішення відповідача від 29 липня 2016 року та зобов`язати призначити та виплачувати їй з липня 2016 року державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім, у відповідності до статті 4-6 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляю в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем як суб`єктом владних повноважень вимог законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із розміром розрахунку рівня забезпечення прожиткового мінімуму сім`ї, здійсненому судами попередніх інстанцій у цій справі. Зокрема, на думку позивача, суди попередніх інстанцій неправомірними розрахунками зменшили прожитковий мінімум позивача з 1450 грн до 304,50 грн, а тому помилково визначили, що рівень забезпечення сім`ї позивача склав 1866,12 грн.
На підставі викладеного, позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що позивач не має права на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".
Позиція інших учасників справи
4 квітня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 377/730/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 23 липня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №377/730/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 24 липня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 25 липня 2016 року звернулась до Управління соціального захисту населення із заявою про призначення усіх видів державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї.
Рішенням від 29 липня 2016 року відповідач відмовив позивачці у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з підстав того, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї, про що повідомив позивача листом від 8 вересня 2016 №24/01-15.
Не погоджуючись із зазначеним рішення, позивач звернулася до суду із позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Славутицького міського суду Київської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям врегульована Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 1 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).
Так, відповідно до статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних причин від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.
Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону №1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
У заяві дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.