ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа №814/1746/16
адміністративне провадження №К/9901/44233/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Ступакової І.Г. від 15 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - головний інспектор, відповідач), в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову № 71-1014-5132-16 від 23 серпня 2016 року головного інспектора Денежка Ю.Л. про накладення штрафу в розмірі 14500 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування штрафних санкцій за невиконання вимог припису, а саме відмову у наданні затвердженої проектної документації на об`єкт "Реконструкція адміністративно-службової будівлі автостоянки з добудовою їдальні по АДРЕСА_1" є неправомірним, оскільки позивача не було під час проведення перевірки, також з протоколом, складеним відносно позивача, він не ознайомлювався, як наслідок справу про притягнення позивача до відповідальності розглянуто без його участі, що є порушенням норм діючого законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволений.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушена процедура притягнення позивача до відповідальності, не надано докази направлення позивачу протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, крім цього, відповідачем під час розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не з`ясовано фактичних обставин справи, не встановлено наявності вини суб`єкта містобудування, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу управління ДАБІ у Миколаївській області задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з травня 2016 року позивач на неодноразові законні вимоги управління ДАБІ не надавав проектну документацію на спірний об`єкт будівництва, а управлінням вжито всіх заходів для доведення до відома позивача інформацію про час та місце розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити у силі.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII встановлено обмеження на проведення перевірки малого бізнесу.
Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перевірку контролюючий орган зобов`язаний проводити у присутності суб`єкта господарювання, однак у даному випадку ці приписи законодавства були грубо порушені.
Від управління ДАБІ у Миколаївській області надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких зазначається, що постанова суду апеляційної інстанції є законної та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують встановлених під час розгляду справи обставин; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу до суду подано 12 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/1746/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 814/1746/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Скаржником подано клопотання про забезпечення його участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що управлінням ДАБІ у Миколаївській області була проведена перевірка об`єкта будівництва "Реконструкція адміністративно-службової будівлі автостоянки з добудовою їдальні по АДРЕСА_1 (І-ша та ІІ-га черги") у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . На підтвердження присутності позивача при проведенні перевірки, Управлінням надані до суду фотокартки позивача з місця проведення перевірки, оскільки він всіляко ухиляється від проведення перевірки об`єкту містобудування за його участю.
Під час виїзду на місце 4 серпня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 постійно перебуває на об`єкті будівництва, однак відмовився надати журнал авторського нагляду, проектну та виконавчу документацію. Надавати будь-які пояснення щодо наявності проектної документації, яка зазначена в декларації про початок виконання будівельних робіт і згідно якої на об`єкті виконуються будівельні роботи.
Внаслідок цього контролюючим органом був складений акт перевірки від 10 серпня 2016 року про невиконання ОСОБА_1 вимог припису управління № 36 від 21 травня 2016 року (винесеного за результатами попередньої перевірки), а саме пункту № 2, яким вимагалось до 1 травня 2016 року надати до Управління затверджену проектну документацію, яка зазначена в декларації про початок виконання будівельних робіт та згідно якої на об`єкті виконуються будівельні роботи, чим порушено вимоги абзацу третього пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).
Того ж дня, 10 серпня 2016 року був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10 серпня 2016 року № 105.
На підставі вищезазначених матеріалів Управлінням було розглянуто справу та прийнято постанову від 23 серпня 2016 року № 71/1014-5132-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 14500 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження Управління ДАБІ у Миколаївській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.
Пунктом 5 Порядку № 533 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Пунктом 9 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
Пунктами 16-22 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.
Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.