ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/9517/16
касаційне провадження № К/9901/31565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 (головуючий суддя - Кучма А.Ю.; судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/9517/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2016 № 0262615137 та від 09.03.2016 № 0252615137.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.11.2016 в задоволенні позову відмовив повністю, дійшовши висновку про непідтвердження товариством реального характеру здійснених господарських операцій.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 скасував та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: статей 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез`ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також надання неправильної правової оцінки поданим сторонами доказам.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буда Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дашар" за період з 01.09.2014 по 30.06.2015, результати якої оформлено актом від 22.02.2016 № 19/26-15-13-07-01/34356549.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг із розміщення (публічної демонстрації, публічного показу) рекламних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буда Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дашар" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відсутність у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу" в достатній кількості трудових та виробничих ресурсів, неперебування зазначених осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також пояснення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Буда Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дашар" щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 09.03.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0252615137, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 299071,00 грн. за основним платежем та 74767,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0262615137, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 665453,00 грн. за основним платежем та 166363,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами.
При цьому суд відхилив посилання податкового органу на протоколи допитів свідків та інші докази, зібрані в рамках кримінального провадження, оскільки такі матеріали є доказами виключно в кримінальному провадженні. На переконання Київського апеляційного адміністративного суду, орган доходів і зборів не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні до прийняття судового рішення в кримінальній справі, якого відповідачем на обґрунтування своєї позиції не подано.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.