ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2020 року
м. Київ
справа №826/2510/15
адміністративне провадження №К/9901/20127/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Келеберди В.І., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сорочко Є.О., суддів Межевича М.В., Шурко О.І.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо звільнення його з посади начальника управління транспорту та пасажирських перевезень;
- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 грудня 2014 року №63-к;
- поновити його на посаді начальника управління транспорту та пасажирських перевезень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- стягнути на його користь із Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що відповідачем в односторонньому порядку змінено підстави його звільнення, що в свою чергу свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року - без змін.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Здійснено вихід за межі позовних вимог і змінено наказ Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 грудня 2014 року №63-к "Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_1 ", виклавши пункт 1 у такій редакції: "п.1. Надати ОСОБА_1 - начальнику управління транспорту та пасажирських перевезень невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23.06.2012 по 22.06.2013 на 12 календарних днів, частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 23.06.2013 по 22.06.2014 на 18 календарних днів (всього 30 календарних днів) з 05.12.2014 по 04.01.2015 з наступним звільненням за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України".
7. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року - без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за позовною заявою в повному обсязі.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 указує на те, що судом першої інстанції, який відмовив йому в задоволенні позову, вийшовши при цьому за межі позовних вимог, змінивши в оскаржуваному наказі дату та підставу його звільнення, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не поновлено його порушених прав і законних інтересів. Внесення судом змін у формулювання підстави його звільнення та дати звільнення, на думку позивача, не вирішує спір по суті та не спростовує його незаконного звільнення. Також ОСОБА_1 посилається на те, що судами попередніх інстанцій фактично звужені його права на отримання допомоги по безробіттю та необґрунтовано відмовлено у стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і завданої моральної шкоди. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки всім його доводам і доказам.
IV. Позиція інших учасників справи
10. Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано заперечення на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року касаційну скаргу на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Бевзенку В.М. (судді-доповідачу, головуючому судді), Данилевич Н.А., Шарапі В.М.
13. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 квітня 2020 року на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року №659/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 29 квітня 2020 року прийнято до провадження.
14. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 23 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. ОСОБА_1 04 грудня 2014 року було подано відповідачеві заяву про надання з 05 грудня 2014 року щорічної основної відпустки тривалістю 30 календарних днів з подальшим звільненням з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за угодою сторін.
16. Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 грудня 2014 року №63-к "Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_1 " надано ОСОБА_1 - начальнику управління транспорту та пасажирських перевезень невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23 червня 2012 року по 22 червня 2013 року на 12 календарних днів, частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 23 червня 2013 року по 22 червня 2014 року на 18 календарних днів (всього 30 календарних днів) з 05 грудня 2014 року по 03 січня 2015 року з наступним звільненням (пункт 1 наказу).
17. Згідно із записом у трудовій книжці від 03 січня 2015 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України на підставі наказу від 04 грудня 2014 року №63-к.
18. Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 березня 2015 року видано наказ №17-к "Про внесення змін до наказів №57-к від 04.12.2014 р., №58-к від 04.12.2014 р. та наказу №2-в від 05.01.2015 р.", яким зокрема внесено зміни до наказу від 04 грудня 2014 року №57-к "Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_1 ", а саме пункт 1 наказу викладено в такій редакції: "Надати ОСОБА_1, начальнику управління транспорту та пасажирських перевезень, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23.06.2012 по 22.06.2013 тривалістю 12 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23.06.2013 по 22.06.2014 тривалістю 18 календарних днів (всього 30 календарних днів) з 05.12.2014 по 04.01.2015 з наступним звільненням за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України" (пункт 1 цього наказу).
19. Листом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 березня 2015 року №053-1913 ОСОБА_1 надіслано копію наказу від 10 березня 2015 року №17-к "Про внесення змін до наказів №57-к від 04.12.2014 р., №58-к від 04.12.2014 р. та наказу №2-в від 05.01.2015 р." і запропоновано прибути до Департаменту для внесення необхідних записів до трудової книжки.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.
22. Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.