ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2020 року
Київ
справа №807/619/16
адміністративне провадження №К/9901/39333/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Скраль Т.В.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Гудим Л.Я., Коваль Р.Й.)
у справі №807/619/16
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Мукачівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність проведення контролюючим органом позапланової документальної невиїзної перевірки платника, та як наслідок відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень контролюючого органу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області №0002281302 та №0002291302 від 15 квітня 2016 року; присуджено з Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 758,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. При цьому, якщо допуск відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового законодавства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100061764 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим Мукачівською ОДПІ.
У період з 21.03.2016 по 25.03.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт за №625/1701/2601009994 від 31.03.2016 (далі - Акт перевірки).
Згідно із висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п.п. 199.1, ст.199, п.200.1, пп "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 110 481,00 грн по декларації за грудень 2015 року та в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 176 926,00 грн по декларації за грудень 2015 року.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016: №0002281302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 176 926,00 грн та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 88 463,00 грн; №0002291302, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 110 481,00 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 ПК України.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.