Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 297/3161/16-ц
провадження № 61-9797св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Берегівське лісове господарство", Косонська сільська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Берегівське лісове господарство", Косонська сільська рада, про визнання недійсним наказу про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність, витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що наказом Головного управління Держземагенства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001533 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,2 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0063, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.
На підставі технічної документації, розробленої та затвердженої 11 січня
2014 року Закарпатською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" проведено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2120485600:02:000:0063, у результаті чого сформовано 4 земельних ділянки: кадастрові номери 2120485600:02:000:0068; 2120485600:02:000:0069; 2120485600:02:000:0070; 2120485600:02:000:0071. У подальшому, шляхом укладення цивільно-правових угод, їх відчужено на користь третіх осіб, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2014 року № 1508, право власності на земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0068 набув ОСОБА_2 ; на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2014 року № 1512, право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0069 набула ОСОБА_3 ; на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2014 року № 2329, право власності на земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 набула ОСОБА_3 . Право власності на сформовану у результаті поділу земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0070 зареєстровано за ОСОБА_1 .
Перевіркою прокуратури щодо законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, проведеної у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, встановлено порушення вимог статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, зокрема для ведення особистого селянського господарства надано землі лісогосподарського призначення, а отже вона вибула з володіння держави поза волею її належного власника та була набута ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від особи, яка не мала права її відчужувати.
Посилаючись на наведене, позивач просив:
- визнати недійсним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року
№ ЗК/2120485600:02:000/00001533 "Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки";
- витребувати земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0068, вартістю 543 750,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;
- витребувати земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0069, вартістю 380 625,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;
- витребувати земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0070, вартістю 17 073,75 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;
- витребувати земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071, вартістю 363 551,25 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року позов Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.
Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року
№ ЗК/2120485600:02:000/00001533 "Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки".
Витребувано земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0068, вартістю 543 750,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Витребувано земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0069, вартістю 380 625,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Витребувано земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0070, вартістю 17 073,75 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Витребувано земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071, вартістю 363 551,25 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 14 лютого 2017 року про накладення арешту на майно відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 09 липня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишено без задоволення, рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року залишено без змін.
У серпні 2018 року ОСОБА_4, як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, посилаючись на те, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки. На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що
01 березня 2014 року між ним та ОСОБА_3 була складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_3 отримала у борг грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, зі строком повернення до 01 березня 2017 року. Відповідно до розписки, у випадку непогашення заборгованості, ОСОБА_3 зобов`язувалася передати йому дві земельні ділянки, одна з яких є предметом спору у зазначеній справі. Оскільки борг не повернуто, він має право на його повернення за рахунок спірної земельної ділянки площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071, а отже оскаржуваним судовим рішенням були вирішені питання про його права.
Посилаючись на наведене, просив скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4, що є підставою для закриття апеляційного провадження у справі. Посилання ОСОБА_4 на те, що він має право на спірну земельну ділянку, оскільки у розписці, укладеній між ним та ОСОБА_3, у випадку неповернення коштів, вона зобов`язалася передати у його власність належні їй земельні ділянки, в тому числі й площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 є необгрунтованими, оскільки у порушення статті 220 ЦК України та статті 18 Закону України "Про іпотеку" між заявником та ОСОБА_3 не укладався нотаріально посвідчений договір іпотеки на забезпечення зобов`язання за договором позики, предметом якого є спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2120485600:02:000:0071), а отже укладена розписка підтверджує лише виникнення між ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 зобов`язань з повернення позики. Розпискою, укладеною в простій письмовій формі, не може забезпечуватися зобов`язання з повернення позики за рахунок належного боржнику нерухомого майна, оскільки таке забезпечення зобов`язань за своєю правовою природою є іпотекою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_4 , у якій він просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду
від 11 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що умова розписки, якою передбачено забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 за договором позики є нікчемною та не створює жодних правових наслідків, оскільки між ним та
ОСОБА_3 не укладався нотаріально посвідчений договір іпотеки, розписка нотаріально не посвідчувалася, а взятий на себе боржником у випадку неповернення боргу обов`язок повернення коштів шляхом передачі кредитору у власність належного йому майна є іпотекою. Такий висновок апеляційного суду вважав помилковим, оскільки за змістом статей 572, 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є застава за якою кредитор боржника у разі невиконання ним зобов`язання, забезпеченого заставою має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, тоді як умови розписки про добровільно взяте на себе ОСОБА_3 зобов`язання у випадку неповернення коштів передати у його власність земельні ділянки не встановлює і не надає йому право на задоволення його вимог за рахунок зазначених у розписці земельних ділянок переважно перед іншими кредиторами. Разом з тим, ураховуючи, що ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов`язання за договором позики, у неї існує обов`язок передати йому у власність земельну ділянку, яка є предметом спору у зазначеній справі, а отже ухвалені судові рішення впливають на його законні права та інтереси. Крім того, у цій справі, ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 та заборонено ОСОБА_3 розпоряджатися нею, у тому числі, відчужувати, а тому вона була позбавлена можливості виконати свої зобов`язання шляхом передачі йому спірної земельної ділянки до закінчення строку повернення коштів по розписці (01 березня 2017 року).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на касаційну скаргу, мотивований тим, що касаційна скарга ОСОБА_4 є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилання заявника на те, що умова боргової розписки не встановлює і не надає йому права на задоволення своїх вимог за рахунок зазначених у розписці земельних ділянок переважно перед іншими кредиторами є обгрунтованими. Зазначена у розписці умова не може вважатися іпотекою, а отже до цих правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про іпотеку". Оскільки існує невиконане зобов`язання ОСОБА_3 перед