Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 134/1020/17
провадження № 61-42135св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Крижопільська державна нотаріальна контора, в особі державного нотаріуса Деревянчук Алєсі Вікторівни, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року у складі судді - Зарічанського В. Г. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Копаничук Н. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Крижопільська державна нотаріальна контора, в особі державного нотаріуса Деревянчук Алєсі Вікторівни, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 1997 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А. В. був посвідчений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, згідно з яким ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар вищевказаний будинок.
Вказувала, що ОСОБА_4 на момент укладення договору дарування був особою похилого віку та страждав на хронічні хвороби, що спричинили проблеми з зором, а тому не міг самостійно прочитати текст договору, також такий текст йому не зачитувався нотаріусом.
Зазначала, що ОСОБА_4 уклав договір під впливом помилки, оскільки мав на меті укладення договору довічного утримання, це було єдине житло останнього, фактична передача будинку не відбулася і він продовжував в ньому проживати, а відповідач в цьому будинку не проживав та не був зареєстрованим.
Вважає, що помилка щодо природи правочину є істотною, а тому відповідно до статті 56 ЦК України від 1963 року такий договір може бути визнано недійсним. ОСОБА_4 був її батьком і вона є спадкоємцем за законом першої черги після його смерті, оскільки вступила у володіння частиною спадкового майна, а саме ощадними книжками батька. Як правонаступник батька вона має право на звернення до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Підтвердити цей факт у позасудовому порядку вона не має можливості, оскільки на момент відкриття спадщини не проживала разом із спадкодавцем.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті її батька - ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А. В. за реєстровим № 2-1669 від 07 серпня 1997 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору дарування, та не довела у встановленому законом порядку, що спірним договором порушено її суб`єктивні права та обов`язки, а також не довела порушення відповідачем законодавства, яке регулювало укладення договору дарування. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог встановлення факту прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до статті 549 ЦК УРСР і у підтвердженні цього факту у судовому порядку немає необхідності, водночас ОСОБА_1 не надала суду доказів звернення до нотаріуса за оформленням спадщини та відмову нотаріуса у вчинені нотаріальної дії і що ця можливість для неї втрачена.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту прийняття спадщини скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи в частині встановлення факту прийняття спадщини рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що районний суд помилково вважав, що у підтвердженні факту прийняття спадщини ОСОБА_1 в судовому порядку немає необхідності, оскільки позивач є такою, що прийняла спадщину відповідно до статті 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), а обраний позивачем спосіб захисту свого права відповідає нормам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору дарування скасувати та у цій частині ухвалити нове судове рішення про визнання недійсним договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідченого державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А. В. за реєстровим № 2-1669 від 07 серпня 1997 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки є незаконними та ухваленими з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що вона не має право оспорювати договір дарування, оскільки не є його стороною.
Крім того, звертає увагу на те, що вона як спадкоємець, яким спадщина прийнята, має такі самі права на оспорювання договору дарування, як і спадкодавець, який був стороною даного договору і діяв внаслідок помилки.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у складі судді Коротуна В. М. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору дарування укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 13 лютого 1975 року, посвідченому державним нотаріусом за реєстровим № 318, та зареєстрованому Тульчинським МБТІ в реєстрі прав власності за № 1165, ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 186-187).
Згідно з договором дарування будинку від 07 серпня 1997 року посвідченого державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А. В., зареєстровано в реєстрі за № 2-1669, ОСОБА_4 подарував вказаний житловий будинок своєму сину ОСОБА_2 (том 1, а. с.92).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15 травня 2017 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 10 ).
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, що підтверджується посвідкою про народження серії НОМЕР_2 (том 1, а. с.11).
04 липня 2017 року ОСОБА_2 відчужив спірний будинок ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М. С. (том 1, а. с. 90).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.