Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 686/15950/17
провадження № 61-8375св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Логінової С. М. від 30 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., від 12 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), про визнання права власності на Ѕ частину квартир.
В обґрунтування позову вказала, що з 26 березня 1981 року до 03 вересня 2009 року вона перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, що є їх спільною сумісною власністю.
На підставі договорів іпотеки від 17 квітня 2007 року квартири передані "Кей-Колект" у заставу в забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язання за кредитними договорами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, внаслідок чого відкрилася спадщина на Ѕ частину зазначених квартир. Єдиним спадкоємцем майна померлого є його малолітній син ОСОБА_3 .
Оскільки правовстановлюючі документи на квартири знаходяться у матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2, а між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу вказаного нерухомого майна, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначених квартир.
У квітні 2018 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Кей-Колект", про врахування кредитних зобов`язань при поділі майна.
Позов мотивувала тим, що 17 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та акціонерним товариством "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", банк) були укладені кредитні, а також іпотечні договори, за умовами яких позичальник передав спірні квартири в іпотеку банку, а останній в свою чергу відступив право вимоги за цими договорами на користь ТОВ "Кей-Колект".
ОСОБА_6 отримав кредитні кошти в інтересах сім`ї, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникло зобов`язання з погашення заборгованості за кредитними договорами, розмір якої станом на 21 листопада 2017 року склав 358 053,17 доларів США.
Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв його малолітній син ОСОБА_3, який також зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. За таких обставин ОСОБА_1 і малолітній ОСОБА_3 мають солідарний обов`язок із виплати ТОВ "Кей-Колект" заборгованості за кредитними договорами у розмірі 9 029 215,30 грн, із яких частка ОСОБА_3, враховуючи вартість спірних квартир (688 127 грн), становить 344 063,50 грн.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати грошові зобов`язання за договорами про надання споживчого кредиту №11143330000 та №11143434000 від 17 квітня 2007 року, що були укладені між АТ "Укрсиббанк" і ОСОБА_4 , солідарними зобов`язаннями ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_3, обмеживши обсяг майнової відповідальності останнього вартістю спадкового майна, та врахувати при проведенні поділу майна за первісним позовом обсяг грошових зобов`язань за вказаними договорами.
Ухвалою суду справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обʼєднані в одне провадження.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2018 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що остання, як колишня дружина ОСОБА_7, є власником Ѕ частини придбаних у період шлюбу та обтяжених іпотекою квартир.
У вересні 2012 року ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, в тому числі і двох спірних квартир, який був залишений судом без розгляду, тому звернувшись у липні 2017 року до суду із цим позовом, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності. Оскільки про застосування строку позовної давності заявила відповідач, у задоволенні позову ОСОБА_1 суд відмовив з підстав пропуску строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність ОСОБА_1, як колишньої дружини ОСОБА_7, та ОСОБА_3, як єдиного спадкоємця свого батька, обмежується вартістю спірних квартир, які є спадковим майном, що належало ОСОБА_8, як спадкодавцю на день його смерті.
Внаслідок укладення кредитних договорів у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка є законним представником малолітнього ОСОБА_3, не виникли зобов`язання у виді повернення кредитних коштів.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 березня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 .
Змінено рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2018 року.
Виключено з мотивувальної частини рішення ту обставину, що внаслідок укладення кредитних договорів у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка є законним представником малолітнього ОСОБА_3, не виникли зобов`язання з повернення кредитних коштів.
В решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлення судом першої інстанції обставин відсутності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка є законним представником малолітнього ОСОБА_3, обов`язку з повернення кредитної заборгованості виходить за межі позовних вимог, а тому її слід виключити із мотивувальної частини судового рішення.
Суд першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів встановив вартість спірних квартир, а тому доводи ОСОБА_2 про необхідність виключення вказаних відомостей із мотивувальної частини судового рішення є безпідставними.
Вказані квартири належали ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, з рівними частками сторін, тому зазначення судом тієї обставини, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини придбаних у період шлюбу квартир ґрунтується на матеріалах справи.
Розписка ОСОБА_1 від 21 грудня 2015 року, в якій вона вказала на відсутність майнових претензій до колишнього чоловіка ОСОБА_9, а також та обставина, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року, не спростовують той факт, що ОСОБА_1 є співвласником вищевказаних квартир.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 просить змінити судові рішення попередніх інстанцій шляхом виключення з мотивувальних частин цих рішень посилання на вартість спірних квартир, їх належність до спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7, з рівними частками сторін, а також права ОСОБА_1 на частину цього майна, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що розписка ОСОБА_1 від 21 грудня 2015 року, в якій вона вказала на відсутність майнових претензій до колишнього чоловіка ОСОБА_7 та яка є чинним одностороннім правочином, свідчить, що позивач відмовилась від своїх прав на частку у спільній сумісній власності, а тому посилання судів на те, що спірні квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Таким чином суди у порушення вимог процесуального закону встановили преюдиційні обставини належності спірного нерухомого майна позивачу, фактично встановивши юридичні факти, що порушують права відповідача. Посилання суду першої інстанції на вартість спірних квартир та на ту обставину, що у квартирі
АДРЕСА_1 проживав брат ОСОБА_1, не підтверджується матеріалами справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 26 березня 1981 року ОСОБА_6 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 вересня 2009 року.
На підставі договорів купівлі-продажу від 21 червня 1994 року та 16 липня 1996 року ОСОБА_6 придбав відповідно квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, в якій зареєстровано місце проживання позивача з 1996 року, як слідує із копії її паспорту (а. с. 8).
17 квітня 2007 року між АТ "Укрсиббанк" і ОСОБА_4 укладено договори про надання споживчого кредиту, за умовами яких банк надав позичальнику кредити у розмірі 200 000 доларів США на строк до 17 квітня 2022 року під 12 % річних та у розмірі 139 500 доларів США на строк до 17 квітня 2018 року під 13% річних. Виконання ОСОБА_4 зобов`язання з повернення кредитів і сплати процентів забезпечено іпотекою спірних квартир.
За договором факторингу від 12 грудня 2011 року № 1 АТ "Укрсиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 падкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину, є його малолітній син ОСОБА_3, матір`ю якого є ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.