Постанова
Іменем України
23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 524/1521/17-ц
провадження № 61-599св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Полтавської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садове товариство "Дніпро", Садове товариство "Дніпро-2" Закрите акціонерне товариство "Об`єднання Дніпроенергобудпром", Добровільне колективне товариство садоводів аматорів "Будівельник", Обслуговуючий кооператив "Зелений півострів",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 серпня 2017 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Карпушина Г. Л., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - КП "Кременчукводоканал") про визнання недійсним пункту договору та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та КП "Кременчукводоканал" було укладено договір "Про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію". Він добросовісно сплачував кошти за користування електроенергією за тарифами, встановленими для населення. Грошові кошти перераховував на розрахунковий рахунок КП "Кременчукводоканал". Термін дії цього договору визначено до 31 грудня 2013 року.
У грудні 2016 року він отримав лист, у якому КП "Кременчукводоканал" повідомило його про односторонню відмову від договору та про припинення постачання електроенергії з 31 грудня 2016 року.
05 січня 2017 року він отримав акти звірки розрахунків за період
з 01 листопада 2013 року до 31 грудня 2014 року та за період з січня
2015 року до листопада 2016 року, згідно із якими йому нараховано заборгованість у розмірі 431 638,26 грн. Така заборгованість нарахована відповідно до договору від 01 жовтня 2013 року, підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 якого йому визначено тариф вартості електроенергії другого класу напруги.
Розрахунок заборгованості він вважає незаконним, а вказане вище положення договору недійсним, оскільки під час укладання договору йому не було роз`яснено визначення класу напруги, до яких категорій споживачів другий клас напруги застосовується та як це в подальшому впливає на оплату поставленої електроенергії.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору від 01 жовтня 2013 року "Про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію", укладеного між ним та КП "Кременчукводоканал"; здійснити перерахунок заборгованості за спожиту електроенергію відповідно до тарифів на електроенергію для населення, встановлених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України.
Короткий зміст рішення судів
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 серпня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору від 01 жовтня
2013 року "Про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію", укладеного між КП "Кременчукводоканал" та ОСОБА_1 у частині "….Тариф на електроенергію дорівнює вартості електроенергії другого класу напруги…".
Зобов`язано КП "Кременчукводоканал" здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за спожиту електроенергію згідно з договором від 01 жовтня 2013 року відповідно до тарифів на електроенергію для населення, встановлених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України.
Рішення суду мотивовано тим, що при укладенні з ОСОБА_1 договору про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію КП "Кременчукводоканал" не зазначило у ньому обов`язкові умови договору, визначені Типовим договором, щодо обліку та оплати за користування електричною енергією, не роз`яснило споживачу значення встановленого тарифу вартості електроенергії та визначило розмір тарифу, який порушує права позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог. Відповідач не спростував твердження позивача про те, що при укладанні договору позивачу, як побутовому споживачу, не було роз`яснено, у чому саме полягає розмір тарифу, що мається на увазі під висловом "…тариф дорівнює вартості електроенергії 2 класу напруги", що вплинуло на його право вибору тарифу.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал" задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року скасовано.
Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанцї.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про визнання підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору від 01 жовтня 2013 року "Про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію" недійсним, апеляційний суд в ухвалі не встановив, якому саме закону чи іншому нормативному акту оспорений підпункт не відповідає.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу КП "Кременчукводоканал" залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідач фактично позбавив позивача права на інформацію щодо тарифу (ціни) на електроенергію і в подальшому нараховував останньому оплату за спожиту електричну енергію не згідно з тарифами для населення, а згідно з тарифами електроенергії другого класу як для юридичної особи, що суперечить Правилам користування електричною енергією для населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, КП "Кременчукводоканал" просило суд скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 серпня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у договорі від 01 жовтня 2013 року "Про відшкодування коштів за спожиту електричну енергію" сторони на власний розсуд погодили умови щодо надання відповідачем і використання позивачем електроенергії у обсязі, який визначений оспореним пунктом договору. Суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме порушення норм матеріального права допустив відповідач. Укладений між сторонами договір не є договором постачання електричної енергії. КП "Кременчукводоканал" не є енергопостачальною організацією. Позивач використовував електричну енергію, отриману від КП "Кременчукводоканал", яку останнє як юридична особа оплачувало електропостачальній організації за тарифами електроенергії другого класу. Укладений між сторонами договір не є типовим договором у розумінні положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення".
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 524/1521/17-ц із суду першої інстанції.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечував проти доводів КП "Кременчукводоканал", зазначивши про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судами
01 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та КП "Кременчукводоканал" було укладено договір "Про відшкодування коштів за спожиту енергію".
У підпункті 2.2.2 пункту 2.2 вказаного договору сторони погодили, що споживач зобов`язаний вносити плату з відшкодування за спожиту електроенергію на розрахунковий рахунок власника мереж. Тариф на електроенергію кожен місяць може змінюватись та дорівнює вартості електроенергії другого класу напруги, згідно з даними КФ ПАТ "Полтаваобленерго".
У грудні 2016 року ОСОБА_1 отримав від КП "Кременчукводоканал" лист, у якому останнє повідомило його про односторонню відмову від договору та про припинення постачання електроенергії з 31 грудня 2016 року.
05 січня 2017 року ОСОБА_1 отримав акти повірки розрахунків за період з 01 листопада 2013 року до 31 грудня 2014 року та за період з січня
2015 року до листопада 2016 року, згідно із якими йому нараховано заборгованість у розмірі 431 638,26 грн.
Указана заборгованість нарахована відповідно до договору від 01 жовтня
2013 року, яким визначено йому тариф вартості електроенергії другого класу напруги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.