Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 454/116/15-ц
провадження № 61-45388св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною власністю та поділ спільного майна подружжя.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 08 серпня 1995 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07 квітня 2015 року. Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою покращення майнового становища сім`ї, вона та ОСОБА_3 періодично виїздили на заробітки за кордон, зокрема: з 1999 року по 2002 рік - до Сполучених Штатів Америки, з 2004 року по 2007 рік - до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а у період з 2009 року по жовтень 2014 року ОСОБА_1 перебувала за заробітках у Ізраїлі, звідки надсилала ОСОБА_3 грошові кошти.
За час шлюбу за спільні кошти подружжя набуло у власність:
- житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0423 га для будівництва торгово-готельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та будівельні матеріали, які на ній розташовані;
- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
- автомобіль ГАЗ 3302414, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску;
- автомобіль ГАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску;
- гараж НОМЕР_4 у гаражному кооперативі "Сокіл", що розташований у місті Сокалі Львівської області;
- грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_3, відкритих у Акціонерному товаристві "Комкрційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк") та Публічному акціонерному товаристві "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк").
Крім того, подружжям було реконструйовано та здійснено добудови до житлового будинку АДРЕСА_3, унаслідок чого змінилася поверховість будинку, значно збільшилася його як загальна, так і житлова площа, а також вартість будинку у цілому. У процентному співвідношення площа добудов до житлового будинку
АДРЕСА_3 орієнтовно становить 2/3 його частини, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, за кожним, на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_3, вчинену на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня
2015 року;
- визнати за нею у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину:
1)житлового будинку АДРЕСА_1 ;
2 ) земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва торгово-готельного комплексу площею 0,0423 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з розміщеним на ній об`єктом незавершенного будівництва, та будівельних матеріалів згідно акту опису та арешту майна від 30 квітня 2015 року, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці;
3) будівельних матеріалів,згідно акту опису та арешту майна від 30 квітня 2015 року, що знаходяться на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 ;
4) земельної ділянки, що розташована за адресою:
АДРЕСА_4 , 5 ) грошових коштів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_3, відкритих у АТ "КБ "ПриватБанк" та АТ "Ощадбанк",
- стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію 1/2 частини ринкової вартості автомобіля ГАЗ 3302414, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, та автомобіля ГАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску, що становить 23 608,00 грн;
- визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :
1) 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3, та визнати за нею право власності на 1/3 ідеальну частку зазначеного будинку;
- гараж НОМЕР_4 у гаражному кооперативі "Сокіл", що розташований у місті Сокалі Львівської області , та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості зазначеного гаража, що становить
68 076,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 14 лютого
2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання за нею права власності на 1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на гривневому рахунку
ОСОБА_3 , відкритому у АТ "КБ "ПриватБанк" та валютному рахунку, відкритому у АТ "Ощадбанк", залишено без розгляду.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 лютого
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності, вчинені на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2015 року,на:
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 ;
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 ;
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_9 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та залишено вказаний будинок у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0577 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та залишено зазначену земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва торгово-готельного комплексу площею 0,0423 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та залишено земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частину незавершеного будівництва, яке знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину у спільному майні подружжя, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: 1/2 частину будівельних матеріалів: цегла (на вулиці) у кількості 1 000 штук; кран-балка довжиною близько 6 м у кількості 2 штуки; бордюри бетонні довжиною 4 м у кількості 15 штук; бордюри бетонні довжиною 4 м у кількості 9 штук; коробка плита у кількості 4 штуки; сходи бетонні у кількості 4 штуки; бетонні перегородки у кількості 2 штуки; плити бетонні, розміром 1,5 м х 1,5 м у кількості 7 штук; бетонні стовпи довжиною 8 м; цегла червона (на вулиці) в кількості 6300 штук; плити бетонні для перекриття довжиною 6 м в кількості 12 штук; пісок, що знаходиться у приміщення незавершеного будівництва, об`ємом 2 куб. м; прути металеві у кількості 20 мотків; цеглу, що знаходиться у приміщення незавершеного будівництва, у кількості 7 000 штук; щебінь масою 2 т; цеглу, що знаходиться у приміщення незавершеного будівництва на другому поверсі, у кількості 16 000 штук; плити бетонні у кількості 7 штуки; цеглу (на вулиці) у кількості 10 000 штук.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину у спільному майні подружжя, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3, а саме на: 1/2 частину будівельних матеріалів: дошка розміром 0,05 м х 4 м у кількості 86 штук; арматура у кількості 160 штук; дошка розміром 0,06 м х 4 м у кількості 54 штуки; дошка розміром 0,04 м х 4 м у кількості 102 штуки; брус дерев`яний у кількості
212 штук; дошку розміром 0,05 м х 4 м у кількості 80 штук.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та залишено земельну ділянку у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 300,00 грн, що становить половину вартості відчужених автомобіля ГАЗ-3302414, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ-21043, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3 та гараж НОМЕР_4 , що знаходиться у гаражному кооперативі " Сокіл " у місті Сокалі Львівської області.
Визнано за ОСОБА_1 право на 1/3 частину реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частину гаража НОМЕР_4, що знаходиться у гаражному кооперативі "Сокіл" у місті Сокалі Львівської області .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на житловий будинок АДРЕСА_3, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 червня 2015 року, яким за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 визнано право спільної часткової власності, по 1/3 частині за кожним, на житловий будинок АДРЕСА_3, та яке слугувало підставою для здійснення такої реєстрації, скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року. Установивши, що житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0577 га для обслуговування зазначеного будинку, а також земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0423 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, були придбані у період шлюбу сторін, суд дійшов висновку, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю, а тому воно підлягає поділу між ними у рівних частках. Вказавши на те, що у період шлюбу сторони набули право власності також на автомобіль ГАЗ 3302414, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, та автомобіль ГАЗ 21043, які, як встановлено, ОСОБА_3 відчужив поза волею ОСОБА_1 та не в інтересах сімʼї, суд вважав обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості 1/2 цих транспортних засобів, що становить 13 300,00 грн.
Зважаючи на те, що у період шлюбу подружжя розпочало будівництво торгово-готельного комплексу по АДРЕСА_1, яке незавершено, суд першої інстанції вважав наявними підстави для визнання за позивачкою права на 1/2 частину зазначеного об`єкта незавершеного будівництва та будівельних матеріалів, які розміщені на земельній ділянці за вказаною адресою.
Визначаючи правовий статус 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_3 як спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд виходив з того, що унаслідок проведеної за рахунок коштів подружжя реконструкції будинку та господарських споруд, його площа збільшилася на 326,5 процентів. Ураховуючи, що реконструкцію будинку проведено без відповідного дозволу, що згідно з положеннями статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є самочинним будівництвом, її наслідком є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості, а тому суд вважав наявними підстави для визнання за позивачкою права на 1/3 частину об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_3 . Твердження відповідачів про те, що спірний будинок був колгоспним двором, суд першої інстанції відхилив як необгрунтовані.
Оскільки ОСОБА_3 не вніс на депозитний рахунок суду грошової компенсації у рахунок половини вартості гаража НОМЕР_4 у гаражному кооперативі " Сокіл ", про поділ якого заявила ОСОБА_1, та зважаючи на те, що спірний гараж не завершений будівництвом і не зданий в експлуатацію, суд дійшов висновку про визнання за позивачем права на 1/2 його частину, із залишенням цього майна у спільній частковій власності сторін.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину у спільному майні подружжя, яке знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_3, а саме на 1/2 частину будівельних матеріалів: дошка розміром 0,05 м х 4 м у кількості 86 штук; арматура у кількості 160 штук; дошка розміром 0,06 м х 4 м у кількості 54 штуки; дошка розміром 0,04 м х 4 м у кількості 102 штуки; брус дерев`яний у кількості 212 штук; дошка розміром 0,05 м х 4 м у кількості 80 штук; визнання спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 2/3 частини житлового будинку
АДРЕСА_3 ; визнання за ОСОБА_1 права на 1/3 реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_3 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання спільним сумісним майном подружжя 2/3 частин реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_3, та визнання за нею у порядку поділу майна подружжя права на 1/3 його частину, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем того факту, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 брало участь у його реконструкції, оскільки, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, організацією будівельних робіт з реконструкції спірного будинку займався ОСОБА_5, який і укладав договір з Приватним підприємством "Західні контракти" (далі - ПП "Західні контракти") на виконання протягом 1996-2002 років робіт по реконструкції житлового будинку і господарських будівель. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 1999 року по 2007 рік на заробітках за кордоном, як і виїзд у 2009 році позивача на заробітки до Ізраїлю не є беззаперечним доказом того, що реконструкція будинку АДРЕСА_3 була проведена за рахунок грошових коштів подружжя, тим більше, що у вказаний період вони набули у власність ряд об`єктів рухомого та нерухомого майна, які судом першої інстанції обгрунтовано визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя та вирішено питання про їх поділ. Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 здійснював реконструкцію спірного будинку за кошти позивачки та її чоловіка ОСОБА_3, грунтуються на припущеннях. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що як ОСОБА_9 у письмовій заяві від 15 квітня 2015 року, так і ОСОБА_5 та ОСОБА_4, не надавали згоди ОСОБА_1 на реконструкцію спірного житлового будинку. За наведених обставин, апеляційний суд вважав наявними підстави і для скасування рішення суду першої інстанції у частині визнання спільною сумісною власністю подружжя будівельних матеріалів, розміщених на земельній ділянці по АДРЕСА_3 та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 лютого
2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що після смерті ОСОБА_10 спірний житловий будинок втратив статус майна колгоспного двору як за законом, так і за порядком віднесення будинку до суспільної групи колгоспних дворів, жоден із членів господарства ОСОБА_10 до часу виникнення зазначеного свою частку в майні колгоспного двору чи частку у спільній сумісній власності у строки та у спосіб встановлений законом не виділяв, а тому спірний будинок у стані, що перебував до реконструкції залишався і залишається у власності ОСОБА_10 . Висновок суду апеляційної інстанції про те, що житловий будинок по АДРЕСА_3 є родинним будинком
ОСОБА_4 не грунтується на обставинах справи, оскільки вона у встановленому законом порядку не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 (її батька), його спадкоємцем, який фактично вступив в управління спадковим майном, є дружина ОСОБА_9, яка у свою чергу на випадок своєї смерті склала заповіт на користь ОСОБА_3, який також не прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини не проживав разом зі спадкодавцем та не звернувся у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні її вимог про визнання спільним майном подружжя 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_3, та його поділ, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність участі подружжя ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 у реконструкції спірного житлового будинку, оскільки перебуваючи на заробітках за кордоном, вони хоча і не брали фізичної участі у проведенні таких робіт, однак протягом1999 - 2002 років через банківські установи пересилали зі Сполучених Штатів Америки на ім`я ОСОБА_5 грошові кошти на оплату виконаних будівельних робіт та на придбання будівельних матеріалів, які
ОСОБА_5 , зловживаючи їх довірою, придбавав на власне ім`я. Не є обгрунтованим і висновок апеляційного суду про те, що за рахунок грошових коштів, зароблених подружжям за кордоном, вони набули у власність інше рухоме та нерухоме майно, оскільки грошові кошти зароблені до 2002 року вони вклали саме у реконструкцію спірного будинку, а інше майно придбавали вже після завершення такої, тобто після 2003 року. Зважаючи на те, що вони не були сторонніми особами по відношенню до забудовника (онук та його дружина), а на час проведення реконструкції будинку ОСОБА_9 досягла 80 років та не заперечувала проти проведення такої, але в силу свого віку не могла розуміти необхідність письмового укладення угоди про створення спільної власності, суду апеляційної інстанції належало надати критичну оцінку її заяві від 15 квітня
2015 року про те, що вона не надавала згоду ОСОБА_1 на перебудову, реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_3, та не мала наміру на створення з нею спільної власності.
Апеляційним судом не враховано, що спірний будинок є єдиним житлом сім`ї ОСОБА_1 , її колишнього чоловіка ОСОБА_3 та їх спільних дітей, у зазначений будинок вона вселилися понад 24 роки тому, як дружина ОСОБА_3, а тому незважаючи на відсутність реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, вона має право користування зазначеним житлом.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
08 липня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що з 08 серпня 1995 рокупо 07 квітня
2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час шлюбу за спільні кошти подружжя набуло у власність:
- житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею
0,0423 га для будівництва торгово-готельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з розміщеним на ній незавершеним будівництвом та будівельними матеріалами, які на ній розташовані;
- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4
- автомобіль ГАЗ 3302414, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску;
- автомобіль ГАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 2006 року випуску;
- гараж НОМЕР_4 у гаражному кооперативі "Сокіл", що розташований у місті Сокалі Львівської області ;
Судом апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 відносився до суспільної групи колгоспних дворів, головою якого був ОСОБА_10 .
Згідно зі свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах та технічного паспорта від 17 жовтня 1986 року, житловий будинок АДРЕСА_3 складався з трьох кімнат житловою площею 57,0 кв. м, загальна площа будинку 94,1 кв. м.
Станом на 15 квітня 1991 року у вказаному домогосподарстві були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_10, члени двору: дружина - ОСОБА_9, донька ОСОБА_4, зять - ОСОБА_5, онук - ОСОБА_3, онука - ОСОБА_14
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер.
Згідно з відомостями погосподарської книги за 1991-1995 роки та довідки Опільської сільської ради Сокальського району Львівської області від 13 лютого 2015 року № 30, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1977 року проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3, вибули з господарства 19 листопада 2002 року та прибули - 06 лютого 2015 року. ОСОБА_14 вибула з господарства 09 лютого 1995 року.
На підставі рішення ІХ сесії І скликання Опільської сільської Ради народних депутатів від 29 лютого 2000 року, ОСОБА_9 виданий державний акт серії ІІІ-ЛВ № 047316 від 21 червня 2000 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,5926 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території села Забужжя Опільської сільської ради Сокальського району Львівської області.