Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-215/11
провадження № 61-46492св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі (кожен за окремим позовом): ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватне підприємство "Борей-таксі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліпат-Інвест", комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, приватне підприємство "ЮС-Центр", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "А.О. Бастіон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс",
треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітком", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2000 року ОСОБА_18 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_19, у якому просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Мотицькою С. А. 03 листопада 1998 року, що зареєстроване в реєстрі за № 3с-619 на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_19 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_21 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2000 року позов задоволено.
Ухвалою цього ж суду від 28 липня 2008 року вищезазначене рішення скасовано за нововиявленими обставинами.
Як правонаступник померлого ОСОБА_18 до участі у справі залучений його син - ОСОБА_1, який з урахуванням заяв про зміну й уточнення позову та про залишення частини позовних вимог без розгляду просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 листопада 1998 року, реєстровий № 3с-619, видане Шостою київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_19 у спадковій справі № 164/97, у частині визнання за ОСОБА_19 права на спадкування за законом 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_21 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва 11 лютого 1994 року за № 531, та зареєстрована в Київському бюро технічної інвентаризації 17 лютого 1994 року за № 4662;
- визнати недійсною заяву від 16 січня 2001 року, подану ОСОБА_20 до Шостої київської державної нотаріальної контори, про скасування заповіту від 23 грудня 1999 року.
ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_21 . Своїм заповітом від 27 січня 1994 року ОСОБА_21 заповідав ОСОБА_19 лише автомобіль. З огляду на те, що ОСОБА_20 на час смерті свого чоловіка ОСОБА_21 проживала разом з ним у належній їм та ОСОБА_18 квартирі, то вона відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі -ЦК УРСР) прийняла спадщину, оскільки у встановлений статтею 553 цього Кодексу шестимісячний строк не подавала заяви про відмову від спадщини. Але 03 листопада 1998 року Шоста київська державна нотаріальна контора видала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_19 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_21 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 з порушенням вимог статей 529, 548, 549 ЦК УРСР, а тому воно має бути визнане недійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_20 (баба позивача ОСОБА_18 ). Хоча ОСОБА_20 своїм заповітом від 23 грудня 1999 року і скасувала свій попередній заповіт від 31 жовтня 1996 року, Шоста київська державна нотаріальна контора направляла як на вимогу суду, так і позивачу до відома, відомості про те, що в Спадковому реєстрі зареєстрований лише один заповіт ОСОБА_20 від 31 жовтня 1996 року на користь ОСОБА_19
ОСОБА_20 своїм заповітом від 23 грудня 1999 року скасувала попередній заповіт від 31 жовтня 1996 року, а відповідно до вимог частини другої статті 544 ЦК УРСР заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Оскільки заповітом від 23 грудня 1999 року ОСОБА_20 змінила особу, на користь якої вона заповіла своє майно, то цей заповіт повністю скасував попередній її заповіт від 31 жовтня 1996 року на користь ОСОБА_19 .
При цьому нотаріальна контора повідомила, що заповіт ОСОБА_20 від 23 грудня 1999 року за реєстровим № 8-10744 скасовано на підставі її заяви від 16 січня 2001 року за реєстровим № 2-111. Однак підпис, вчинений на цій заяві від імені ОСОБА_20, не є її підписом, оскільки в цей час ОСОБА_20 перебувала в смт. Немішаєвому Бородянського району Київської області.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши, змінивши та доповнивши позовні вимоги, остаточно просив:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_20 на ім`я ОСОБА_18 від 23 грудня 1999 pоку; визнати за померлим ОСОБА_19 і ОСОБА_20 пріоритет зареєстрованих прав власності на частки квартири АДРЕСА_1 над іншими незареєстрованими правами станом на момент відкриття спадщини ОСОБА_18 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом як 1/18 частину після смерті ОСОБА_19 та 5/18 частин після смерті ОСОБА_20 ;
- визначити відповідальність ОСОБА_1, ОСОБА_3, Приватного підприємства "Борей-таксі" (далі - ПП "Борей-таксі"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронт" (далі - ТОВ "Фронт"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліпат-інвест" (далі - ТОВ "Ліпат-інвест"), Приватного підприємства "ЮС-Центр" (далі - ПП "ЮС-Центр"), які спільно завдали шкоди ОСОБА_2, у частці відповідно до ступеня вини кожного;
- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПП "Борей-таксі", ТОВ "Фронт", ТОВ "Ліпат-інвест", ПП "ЮС-Центр" на користь ОСОБА_2 за погіршення 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 частини після смерті ОСОБА_19 та 5/18 частин після смерті ОСОБА_20 ) у розмірі 172 606,67 грн;
- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПП "Борей-таксі", ТОВ "Фронт", ТОВ "Ліпат-інвест", ПП "ЮС-Центр" на користь ОСОБА_2 упущену вигоду від здачі в оренду належної йому на праві власності за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 року 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 з 15 червня 2004 року по 14 січня 2010 року 153 892,10 грн доходів, 51 736,24 грн - інфляційних втрат, 10 734,18 - суми 3 % річних, а загалом 216 362,52 грн;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неодержану орендну плату за 3 місяці авансом у розмірі 11 864, 85 грн як еквівалент 1 500,00 доларів США;
- перевести в солідарному порядку на ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПП "Борей-таксі", ТОВ "Фронт", ТОВ "Ліпат-інвест", ПП "ЮС-Центр" обов`язок сплати йому за прострочення передачі квартири в оренду за договором оренди квартири від 30 жовтня 2007 року і стягнути з них у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення орендних платежів у розмірі 345 504,43 грн як еквівалент 43 680 доларів США;
- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПП "Борей-таксі", ТОВ "Фронт", ТОВ "Ліпат-інвест", ПП "ЮС- Центр" на користь ОСОБА_2 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;
- зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку передати ОСОБА_2 сімейний фотоальбом, що належав ОСОБА_20 ;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ПП "ЮС-Центр" на користь ОСОБА_2 реальні збитки у розмірі 10 752,69 грн згідно з поданим розрахунком;
- захистити цивільний матеріальний інтерес ОСОБА_2, встановивши станом на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом і розгляду цієї справи юридичний факт вартості 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 123 468,04 доларів США;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 еквівалент матеріальної компенсації - грошову компенсацію за 1/3 частини вказаної вище квартири, що належить ОСОБА_2 за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 року, в розмірі 986 818,13 грн;
- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить йому за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 pоку, яке було зареєстровано 14 червня 2004 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське МБТІ");
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати в розмірі 5 231,65 грн, а також судові та всі інші витрати, пов`язані з розглядом цієї цивільної справи;
- установити такий порядок виконання рішення в цій справі, яким зобов`язати КП "Київське МБТІ" припинити право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 року (реєстраційний напис від 14 червня 2004 року) за ОСОБА_2 не раніше отримання на його користь з ОСОБА_1 грошових сум у розмірі 986 818,13 грн та 5 231,65 грн з усіма іншими, покладеними на нього витратами в цій справі;
- покласти на відповідачів у солідарному порядку всі витрати, пов`язані з розглядом цієї цивільної справи;
- стягнути на користь ОСОБА_2 в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю "А.О. Бастіон" (далі - ТОВ "А.О. Бастіон"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-сервіс" (далі - ТОВ "Технічний центр домофонізації "Цифрал-сервіс"), ПП "ЮС-Центр" реальні збитки в розмірі 28 800,00 грн та 115 200,00 грн упущеної вигоди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_21 його спадщина була прийнята двома з трьох спадкоємців - дружиною ОСОБА_20 і сином, його батьком ОСОБА_19 ОСОБА_20 прийняла спадщину, фактично вступивши у володіння спадковим майном, а ОСОБА_19 прийняв спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном - автомобілем ЛуАЗ, належним ОСОБА_21 . Позивач указував на те, що третій спадкоємець ОСОБА_21 - його син ОСОБА_18 спадщини не приймав, оскільки заяви про прийняття спадщини у встановлений статтею 549 ЦК УРСР строк нотаріусу не подавав, в управління спадковим майном не вступав та не міг проживати у спірній квартирі і прийняти спадщину в 1994 році.
Крім того, з вини відповідачів позивач тривалий час був позбавлений можливості використовувати за призначенням належну йому власність у вигляді 1/3 частини спірної квартири, що призвело до заподіяння йому збитків та шкоди в розмірі, зазначеному в позові, неодержання ним доходів, заподіяння моральних страждань. Унаслідок протиправних дій відповідачів у нього виник обов`язок перед третіми особами зі сплати останнім пені з умовами укладених з третіми особами договорів, тому зазначений обов`язок повинен бути перенесений на відповідачів.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсною заяви про скасування заповіту задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. 3 листопада 1998 року на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_19 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_21 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . У решті позову відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП "Борей-таксі", ТОВ "Фронт", ТОВ "Ліпат-інвест", КП "Київське МБТІ", ПП "ЮС-Центр", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, TOB "А.О. Бастіон", ТОВ "Технічний центр домофонізації "Цифрал-сервіс", за участю третіх осіб: Головного управління юстиції у м. Києві, ТОВ "Елітком", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання недійсним заповіту, визнання пріоритету зареєстрованих прав на частки квартири, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, визначення судом відповідальності, стягнення в солідарному порядку коштів за погіршення частки, упущеної вигоди, неодержаної орендної плати, пені, реальних збитків, грошової компенсації, припинення права власності, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 3с-619, не було враховано право іншого сина померлого ОСОБА_21 - ОСОБА_18 на успадкування 1/9 частини квартири АДРЕСА_1, яка загально складалася із 1/3 частини квартири, що належала спадкодавцю, а тому дійшов висновку про визнання недійсним зазначеного свідоцтва. Так, ОСОБА_2 мав право на спадщину в розмірі 1/9 частини, що належала померлому батьку, і в розмірі 2/9 частин у порядку спадкування за правом представлення, оскільки його померлому батьку ( ОСОБА_19 ) мало належати 2/9 частини від спадкової маси у розмірі 4/9 частин у праві власності на квартиру ОСОБА_20 (його матері), а всього ОСОБА_2 мав право успадкувати 1/3 частину спірної квартири. ОСОБА_2 на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 року належала 1/3 частина спірної квартири. Разом з тим ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті свого батька мав право на спадщину в розмірі 4/9 частин, які належали його померлому батьку у спірній квартирі, а також на 2/9 частини при спадкуванні після померлої ОСОБА_20 (його бабусі) за правом представлення відповідно до вимог статті 1266 ЦК України, тобто загальна частка, яку за законом мав успадкувати ОСОБА_1, становила 2/3 частини квартири.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_20 на ім`я ОСОБА_18 від 23 грудня 1999 року та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви ОСОБА_20 від 16 січня 2001 року про скасування заповіту від 23 грудня 1999 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, узяв до уваги висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 15 лютого 2013 року № 11887/11888/12-32, оскільки він виготовлений з урахуванням положень пункту 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 січня 1998 року. Крім того, ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження позовних вимог.
Постановою Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 18 березня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 16 липня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 549 ЦК УРСР та статті 1266 ЦК України, - відмовлено.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У травні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду України від 06 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_20 відповідно до статті 1266 ЦК України, а тому справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 було вирішено за заявою особи, яка не є правонаступником (спадкоємцем) ОСОБА_20, а відтак і оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 листопада 1998 року жодним чином не порушувало і не могло порушувати його права та інтереси як позивача, що в свою чергу, на думку ОСОБА_2 є підставою для відмови йому в позові, а тому вважає, що вказана нововиявлена обставина є істотною для перегляду судового рішення.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні положень статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд розглянув справу та вирішив заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у відсутність заявника, не повідомленого належним чином. При цьому, залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що викладені в заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні вимог статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.