Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 236/1453/19
провадження № 61-16872 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Кішкіної І. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Позовна заява мотивована тим, що в трудових відносинах з відповідачем вона перебувала з 20 липня 2016 року.
17 липня 2017 року її звільнено з посади техніка-технолога І категорії відокремленого підрозділу "Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.
Однак, при звільненні розрахунок за період з березня 2017 року з нею не було проведено.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 20 987 грн 75 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з березня по липень 2017 року в сумі 20 987 грн 75 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, в день звільнення з нею не був проведений остаточний розрахунок, відповідач не виплатив їй заробітну плату за березень-липень 2017 року, а тому на підставі статей 116, 117 КЗпП України, статті 21 Закону України "Про оплату праці" з нього на користь працівника підлягає стягненню вся сума заборгованості по заробітній платі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено.
Рішення Краснолиманського міського суду від 08 травня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року. Додана до позовної заяви довідка про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку за березень-липень 2017 року не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заявлені позовні вимоги позивача, оскільки не містить необхідних реквізитів, а саме: штампа підприємства, дати, вихідного номеру довідки, підпису керівника. При цьому судом враховано, що інформація, зазначена у довідці, спростовується даними із реєстру застрахованих осіб, наданими на запит суду Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області, відповідно до яких за березень 2017 року ОСОБА_1 виплачена заробітна плата у розмірі 4 081 грн 39 коп.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 236/1453/19 із Краснолиманського міського суду Донецької області.
У жовтні 2019 року справа надійшла до ВерховногоСуду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір нарахованої, але невиплаченої їй заробітної плати, підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи, яка, разом з тим, не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку із вилученням усіх печаток із структурних підрозділів відповідача, які залишились на території, не підконтрольній органам державної влади України. Вказувала, що отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року не має можливості. Зазначає, що первинні документи для нарахування заробітної плати, які також підтверджують факт її роботи у відповідача у зазначений період, знаходяться у регіональній філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" (м. Лиман Донецької області), отже, відповідач мав доступ до первинної документації щодо неї. Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції правильно застосував Закон України "Про оплату праці" та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік покладено саме на роботодавця, а не на працівника. В свою чергу, апеляційний суд наведені норми закону та положення статтей 115, 116 КЗпП України, згідно з якими відсутність заборгованості перед працівником має довести роботодавець, залишив поза увагою, внаслідок чого скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 20 липня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді техніка-технолога І категорії відокремленого підрозділу "Луганське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця".
На підставі наказу від 17 липня 2017 року № 1153-ОС ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з 17 липня 2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 34 (а. с. 6-15).
Відповідно до інформації, наданої на запит суду апеляційної інстанції Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області 08 липня 2019 року, за даними реєстру застрахованих осіб за березень 2017 року ОСОБА_1 виплачена заробітна плата у розмірі 4 081 грн 39 коп. (а. с. 56, 57).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.