Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 161/13783/17
провадження № 61-43606 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
представник відповідача - Мельничук Артур Олександрович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року у складі судді Рудської С. М. та постанову апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про розірвання додаткових угод до договору про іпотечний кредит.
Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", як кредитором, та нею, як позичальником, було укладено договір про іпотечний кредит № VO21G40000007101, за яким банк надав готівкою в касі банку позичальникові кредитні кошти в сумі 176 750 грн зі сплатою 15 % річних за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором, строком до 25 квітня 2026 року.
Зазначала, що 28 липня 2008 року з ініціативи банку вона змушена була підписати додаткову угоду до вказаного договору, за умовами якої банк зобов`язався надати їй кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 38 140,42 дол. США шляхом перерахування їх на рахунок № НОМЕР_1 на поліпшення якості житлового будинку з земельною ділянкою, зі сплатою 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пунктом 7.2. договору. Станом на день укладення даної угоди залишок заборгованості складав 176 208,75 грн, що еквівалентно 38 140,42 дол. США. Забезпеченням виконанням зобов`язань за даним договором виступив житловий будинок з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що 19 грудня 2011 року додатковою угодою до кредитного договору від 25 квітня 2008 року, укладеною між нею та банком з ініціативи останнього, пункт 8.1. договору викладено в іншій редакції, у якому сума кредиту вже становила 39 286,45 дол. США і вказана сума мала бути перерахована на новий рахунок № 2233205700891. Місячна відсоткова ставка залишилася 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Також визначено сплату щомісячного платежу за кредитом у розмірі 593,5 дол. США, починаючи з 12 грудня 2011 року.
Зазначала, що станом на час подачі позову їй не було надано валютні кошти, передбачені умовами додаткових угод від 28 липня 2008 року та від 19 грудня 2011 року, зазначеними валютними коштами вона не користувалась за визначеним у договорі цільовим призначенням.
Вважала, що оскільки кредитор не виконав умови вказаних додаткових угод до іпотечного договору від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101, то такі угоди мають бути розірвані.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати додаткові угоди від 28 липня 2008 року та від 19 грудня 2011 року до договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101, укладеними між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № VO21G40000007101, відповідно до якого позичальник отримала грошові кошти в сумі 176 750 грн зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором, та сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, строком погашення до 25 квітня 2026 року на поліпшення якості окремого житлового будинку з земельною ділянкою, розташованих по АДРЕСА_1 .
Додатковими угодами від 28 липня 2008 року та від 19 грудня 2011 року, укладеними між сторонами, внесено зміни до договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року. При цьому укладанню оспорюваних додаткових угод передувала власноруч написана заява ОСОБА_1 від 07 липня 2008 року, у якій вона просила залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року у розмірі 176 208,75 грн конвертувати у валюту долари США по курсу процесингу на дату укладення додаткової угоди до договору. Факт написання ОСОБА_1 такої заяви визнано представником позивача при розгляді справи.
Судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди не є самостійними договорами, які тягнуть за собою виникнення нового зобов`язання, а є невід`ємної частиною договору іпотечного кредиту від 25 квітня 2008 року, у яких сторони дійшли згоди щодо конвертації гривні у долари США попередньо взятих позичальником грошових коштів за договором про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року. Підписання оспорюваних додаткових угод стороною позивача не спростовано. Доказів того, що волевиявлення позивача при укладанні таких угод не було вільним, суду не надано.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розірвання додаткових угод від 28 липня 2008 року та від 19 грудня 2011 року до договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року, які відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, наданим судам доказам дана належна правова оцінка.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/13783/17 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову. Зазначала, що за умовами додаткових угод від 28 липня 2008 року та від 19 грудня 2011 року до договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101 банк зобов`язався надати їй грошові кошти у визначеному цими угодами розмірі, жодної конвертації з гривні у долари США додаткові угоди не передбачають, а констатують факт обов`язку банка видати кредит у доларах США. Оскільки відповідач не виконав умови оспорюваних додаткових угод, то вони мають бути розірвані. Також зазначала, що Законом України № 3795-VI від 22 вересня 2011 року, який набрав чинності 16 жовтня 2011 року, частину першу статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Отже, на час укладення додаткової угоди від 19 грудня 2011 року до кредитного договору була передбачена заборона на надання споживчих кредитів в іноземній валюті, що свідчить про неможливість конвертації кредиту у валюту долари США.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Звертало увагу суду на те, що після укладення між сторонами оспорюваних додаткових угод від 28 липня 2008 року та від 19 грудня 2011 року до договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101 ОСОБА_1 продовжувала сплачувати нараховані щомісячні платежі на погашення кредитної заборгованості, тобто, визнавала та погоджувалась з умовами додаткових угод.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 25 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № VO21G40000007101, відповідно до якого позичальник отримала грошові кошти у сумі 176 750 грн зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, а також інших платежів в порядку, на умовах та у строки, визначені договором, та сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, строком погашення до 25 квітня 2026 року на поліпшення якості окремого житлового будинку із земельною ділянкою, розташованих по АДРЕСА_1 (а.с. 5-9).
07 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою, у якій повідомила про прийняття нею рішення про зміну валюти кредиту за договорами про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101, № VO21G50000007101 та просила залишок заборгованості по цих договорах у розмірі 176 208,75 грн і 3 150,87 грн конвертувати у валюту долари США по курсу процесингу на дату укладання додаткової угоди до договору (а. с. 55).
28 липня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101, за якою договір про іпотечний кредит було викладено в інший редакції, зокрема, відповідно до пункту 8.1. банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 28 липня 2008 року по 25 квітня 2026 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 38 140,42 дол. США на наступні цілі: поліпшення якості окремого житлового будинку з земельною ділянкою, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно умов договору. Станом на день укладення даної угоди залишок заборгованості за іпотечним договором від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101 складав 176 208,75 грн, що еквівалентно 38 140,42 дол. США (а. с. 10-12).
Згідно з пунктом 8.3. додаткової угоди від 28 липня 2008 року забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за договором договору виступає житловий будинок з земельною ділянкою зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, який розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 8.4. додаткової угоди від 28 липня 2008 року при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник повинна сплачувати банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки.
Відповідно до укладеної між сторонами 19 грудня 2011 року додаткової угоди до кредитного договору від 25 квітня 2008 року № VO21G40000007101, сторони дійшли згоди про внесення змін до вказаного кредитного договору, відповідно до якої пункт 8.1. договору викладено у новій редакції: банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_2 на строк з 28 червня 2008 року до 25 квітня 2026 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії кредиту у розмірі 39 286,45 дол. США на наступні цілі: поліпшення якості окремого житлового будинку з земельною ділянкою, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з умовами договору. Періодами сплати вважати період з 25 по 25 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором визначено шляхом щомісячної сплати, починаючи з 12 грудня 2011 року, коштів у сумі 593,50 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості провадиться у строки відповідно графіка погашення кредиту (а .с. 13-15).