Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 760/215311/16
провадження № 61-48661 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голосіївська районна в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання ордера недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що з травня 2003 року разом зі своєю сім`єю він проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . На день звернення до суду з цим позовом його сім`я, крім нього, складається з дружини та двох неповнолітніх дітей.
Зазначав, що у вказану квартиру він вселився на підставі ордера № 27586 серії Б, виданого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією ордера 18 квітня 2002 року, пізніше зазначена квартира була ним приватизована.
Вказував, що, працюючи в прокуратурі м. Києва, перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Керівництвом прокуратури м. Києва йому було запропоновано поліпшити житлові умови його сім`ї за умови реприватизації квартири АДРЕСА_1 .
Протокольним рішенням від 21 грудня 2011 року № 30 спільного засідання адміністрації та об`єднаного профспілкового комітету органів прокуратури м. Києва йому надано трикімнатну кватиру АДРЕСА_2, однак, як, виявилося пізніше, вказаної квартири не існує внаслідок вчинення шахрайських дій директором товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" (далі - ТОВ "Стиль-Блюз"), у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження № 42014100000001093.
Разом з тим, 30 березня 2012 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією Мамоновій Г. Ю. видано ордер № 018042 серії Б на квартиру АДРЕСА_1, про існування якого він дізнався лише 27 травня 2016 року під час розгляду цивільної справи № 760/9237/16-ц за позовом ОСОБА_3 до нього, ОСОБА_4, про виселення із вказаної квартири.
Оскільки на момент видачі ОСОБА_3 ордера на вищевказану квартиру дане житлове приміщення не було вільне як фактично, так і юридично, вважав, що ордер видано з порушенням чинного житлового законодавства України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним ордер № 018042 серії Б, виданий 30 березня 2012 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією Мамоновій Г. Ю.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року у складі судді Усатової І. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що видаючи ордер на ім`я ОСОБА_3 № 018042 серії Б від 30 березня 2012 року Голосіївська районна в м. Києві державної адміністрація діяла у спосіб та в межах, встановлених законом, тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Судом враховано, що ордер на жиле приміщення з огляду на його видачу на зайняте жиле приміщення може бути визнано недійсним лише у випадку, якщо особа, яка фактично проживає у приміщенні, зайняла його на законних підставах. Разом з тим законним правом на проживання у спірній квартирі наділена лише ОСОБА_3 . Судом враховано, що на момент видачі ордера ОСОБА_3 спірна квартира була переведена до державного житлового фонду та повернута ОСОБА_1, тому відсутні підстави вважати, що видачею ОСОБА_3 ордера порушено права ОСОБА_1 на спірне приміщення, оскільки останній на момент його видачі не був законним користувачем даної житлової площі. Також суд посилався на те, що розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 січня 2012 року № 17, яким затверджено рішенням спільного засідання адміністрації та об`єднаного профспілкового комітету органів прокуратури м. Києва від 21 грудня 2011 року № 30 про надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_2, за умови здачі однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та надання дозволу на повторне заселення у цю квартиру ОСОБА_3, яка перебуває на черзі для отримання житла у Голосіївській районній державній адміністрації м. Києва, позивачем не оскаржено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду від 12 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним ордер № 018042 серії Б, виданий 30 березня 2012 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією Мамоновій Г. Ю., на заняття квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний ордер був виданий ОСОБА_3 з порушенням порядку і умов надання жилих приміщень, а саме: з порушенням вимог частини другої статті 58 ЖК УРСР, оскільки виданий на житлове приміщення, яке на момент видачі ордера не було вільним, у ньому проживали та у встановленому законом порядку були зареєстровані чотири особи - ОСОБА_1 та члени його сім`ї. Судом встановлено, що ордер на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не видавався, відповідно наданої ТОВ "Явір-Житлобулд-2" інформації від 11 лютого 2016 року квартири АДРЕСА_2 на час видачі відповідачу оспорюваного ордера змінила свій статус та згідно з розпорядженням Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 січня 2012 року № 14 переведена до державного житлового фонду, не виключає правомірність проживання у ній ОСОБА_1 та членів його сім`ї, оскільки зміна статусу квартири призвела до зміни статусу указаних осіб із співвласників цього житла на статус наймача житла та членів його сім`ї. Позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що про видачу оспорюваного ордера йому стало відомо лише 27 травня 2016 року в день отримання судової повістки та копії позовної заяви ОСОБА_3 про виселення його з квартири АДРЕСА_1, що є поважною причиною пропуску строку, визначеного частиною другою статті 59 ЖК УРСР, для звернення до суду з цим позовом та свідчить про наявність підстав для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 березня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 760/15311/16-ц із Солом`янського районного суду м. Києва.
Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення та скасування правомірного рішення суду першої інстанції. Звертала увагу суду на те, що ОСОБА_1 після передачі спірної квартири АДРЕСА_1 до державного житлового фонду отримав ордер № 01844 серії Б від 10 червня 2015 року на нову трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Цей факт визнавався останнім у справі № 760/17604/15-ц, що підтверджується ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року. Вважала, що після повернення позивачем спірної квартири до державного житлового фонду право на її повторне заселення могло виникнути лише на підставі надання ОСОБА_1 ордера, виданого на підставі відповідного рішення. Однак, ордер на спірне приміщення після повернення його до державного житлового фонду позивачу не видавався, а отже, він втратив будь-які правові підстави на заняття спірного приміщення та користування ним. Ордер на заняття спірної квартири видано лише їй разом з малолітньою донькою у відповідності до вимог чинного житлового законодавства. Апеляційний суд захистив право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою, яке в нього не виникло після повернення квартири до державного житлового фонду, при цьому грубо порушив право на користуванні цією квартирою ОСОБА_3 та її малолітньої дитини. Також суд апеляційної інстанції безпідставно визнав поважною причину пропуску звернення до суду з цим позовом з огляду на те, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про реєстрацію місця проживання її разом з дитиною у спірній квартирі, зокрема, інформація про кількість зареєстрованих осіб зазначена у квитанціях на житлово-комунальні послуги. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про визнання недійсним ордера від 30 березня 2012 року на заняття спірної квартири, безпідставно скасувавши законне рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що18 квітня 2002 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження від 16 квітня 2002 року № 166, ОСОБА_1 на склад сім`ї з однієї особи видано ордер № 27586 серії Б на право зайняття жилого приміщення, жилою площею 20,0 кв. м, яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 6, т. 1).
Згідно з розпорядженням органу приватизації від 26 вересня 2008 року № 42043 вказана квартира передана ОСОБА_1 у приватну власність (а. с. 170, т. 1).
Відповідно до протоколу № 21 зборів Ради трудового колективу прокуратури м. Києва від 20 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надана згода на отримання житлової площі, з урахуванням їх трудового внеску, на підставі пункту 39 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCP (а. с. 115, т. 1).
Рішенням спільного засідання адміністрації та об`єднаного профспілкового комітету органів прокуратури м. Києва, що підтверджується протоколом від 21 грудня 2011 року № 30, було постановлено надати прокурору відділу прокуратури м. Києва Шапрану М. І. трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, жилою площею 68,520 кв. м (загальною площею 118,70 кв. м) на 10 поверсі, за умови здачі однокімнатної квартири АДРЕСА_1, жилою площею 20,00 кв. м (загальною площею 32,30 кв. м) на 3 поверсі, відповідно наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 червня 1995 року № 24 Про порядок передачі громадянам житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, та надати дозвіл на повторне заселення за вищевказаною адресою працівнику прокуратури Мамоновій Г. Ю., яка перебуває на черзі для отримання житла у Голосіївській районній державній адміністрації м. Києва (а. с. 7, т. 1).
Вказане рішення спільного засідання адміністрації та об`єднаного профспілкового комітету органів прокуратури м. Києва від 21 грудня 2011 року № 30 було затверджено розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 січня 2012 року № 17, у пункту 2 якого зокрема, зазначено, що відділу обліку та розподілу житлової площі Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації необхідно видати ордер згідно з цим розпорядженням (а. с. 109, т. 1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ордер на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не видавався, оскільки квартири № НОМЕР_1 в указаному будинку не існує, що підтверджується інформацією, наданою 11 лютого 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" на запит старшого слідчого Головного управління національної поліції у м. Києві Зінорука М. М. (а. с. 9, т. 1).
Відповідно до листа комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" від 29 лютого 2012 року, квартира АДРЕСА_1 переведена до державного житлового фонду на підставі розпорядження Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 січня 2012 року № 14, про що у книзі реєстрацій БТІ зроблено відповідний запис (а. с. 110, т. 1).
20 березня 2012 року на підставі розпорядження № 166 Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_3 разом з її малолітньою донькою надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 20,0 кв. м (а. с. 118, т. 1).
30 березня 2012 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією Мамоновій Г. Ю. видано ордер № 018041 серії Б на зайняття вказаної жилої площі (а. с. 5, т. 1).
Згідно з довідкою форми № 3, виданою 25 липня 2016 року структурним підрозділом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" житлово-експлуатаційною дільницею № 902, у неприватизованій квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_3 (власник особового рахунку), та її дочка - ОСОБА_6 з 26 квітня 2012 року, а також фізичні особи: ОСОБА_1 з 20 травня 2003 року, ОСОБА_7 з 16 травня 2006 року, ОСОБА_8 з 01 липня 2010 року та ОСОБА_8 з 16 травня 2006 року (а. с. 8, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду