Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 757/49142/16-ц
провадження № 61-19346 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України;
представник Кабінету міністрів України - Харчук Роман Ігорович ;
представник головного управління Національної Гвардії України - Вакаров Володимир Васильович ;
представник Антитерористичного центру при Службі безпеки України - Трохимчук Віталій Сергійович;
представник Міністерства внутрішніх справ України - Щепанський Антон Михайлович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року у складі судді Писанця В. А. та постанову апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої унаслідок проведення антитерористичної операції.
Позов мотивовано тим, що він є власником житлового будинку, площею 78,5 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 .
У липні 2014 року у с. Піски Ясинуватського району Донецької області українські військові підрозділи проводили антитерористичну операцію, під час якої снарядами були пошкоджені його житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, у результаті чого він має нежилий стан, потребує капітального ремонту і не може використовуватись його родиною для подальшого проживання.
Він із сім`єю був змушений покинути будинок і на даний час орендує житло в Києво-Святошинському районі Київській області. Отже, в результаті проведення АТО йому заподіяна майнова та моральна шкода у зв`язку із пошкодженням належного йому майна.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з Держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства Внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України на його користь 2 076 445 грн 16 коп. на відшкодування майнової шкоди; стягнути з Держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства Внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України на його користь 200 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України майнову шкоду, завдану терористичним актом за пошкоджений будинок АДРЕСА_1 та майно, в сумі 1 817 989 грн 16 коп., а також 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями позивача був розташований в районі зіткнення розташування українських військових з терористами, пошкоджений у період проведення антитерористичної операції та внаслідок її проведення, що є загальновідомим фактом, унаслідок чого позивачу завдано збитки, тому держава повинна відповідати за заподіяння шкоди незалежно від її вини. Факт руйнування будинку та висновок про те, що він не придатний для подальшої експлуатації, підтверджується звітом про незалежну оцінку збитків, завданих у результаті руйнування під час проведення антитерористичної операції майну, що належить позивачу. У зв`язку з цим відповідно до статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та за аналогією закону статті 86 Кодексу цивільного захисту України позивачка має право на відшкодування шкоди, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому наявність вироку суду щодо осіб, які вчинили терористичний акт і пошкодили будинок, не є обставиною, з якою пов`язується відшкодування шкоди. Розмір компенсації позивачці за знищене житло визначено згідно з вимогами закону. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 рокуапеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що виходячи з системного аналізу статей 1, 11, 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та норм міжнародного права, які є частиною національного законодавства, встановлення осіб, які вчинили терористичний акт (здійснювали терористичну діяльність), а також наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою. Натомість держава, після відшкодування шкоди потерпілому, у разі встановлення осіб, якими заподіяно шкоду, може стягнути суми такого відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Розмір компенсації за знищене житло визначений згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, який не спростовано. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні-червні 2018 року Міністерство оборони України, Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Міністерства оборони України і витребувано цивільну справу 757/49142/16-ц із Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що за наслідками пошкодження майна позивача проводиться кримінальне провадження № 12015110200002590 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено частиною першою статті 194 КК України за фактом артилерійського обстрілу с. Піски Ясинуватського району Донецької області. Інформація про закінчення досудового розслідування та наявність обвинувального вироку по даному кримінальному провадженню відсутня.
Наявність самої заяви до правоохоронних органів не надає право позивачу звертатися до суду про відшкодування матеріальної шкоди з підстав завдання шкоди вчиненням злочину чи терористичного акту.
На теперішній час закону або іншого нормативно-правового акту, який би регулював порядок відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, не прийнято. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей. Однак, на теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює такий порядок, не встановлено державний орган, на який покладено обов`язок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування.
Касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України мотивована тим, що у листі Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області від 30 червня 2016 року № Л-009-02-32-1.2 зазначено, що станом с. Піски Ясинуватського району Донецької області знаходиться в мілітаризованій зоні, в якій продовжуються бойові дії, артилерійські обстріли. Доступ на територію селища здійснюється лише військовими та, з їхнього дозволу, волонтерами для підтримки життєдіяльності нечисленних мешканців, що залишаються на території селища. На жаль, до теперішнього часу з причин небезпеки, немає можливості доступу до даної території фахівців для комісійної оцінки обсягів зруйнованого та пошкодженого житла. Обстеження зруйнованих (пошкоджених) будинків та об`єктів інфраструктури буде можливим після сталого припинення бойових дій, розмінування територій та дозволу на це військових та органів з ліквідації надзвичайних ситуацій.
Відтак, представники районної державної адміністрації виїзд на місце події не здійснювали, офіційного акту обстеження не складали та зробити відповідних висновків щодо причин та розміру руйнувань не можуть.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відновлення будівлі позивача є неможливим, що підтверджується довідкою від 09 вересня 2015 року № ДЖЗ-150 за підписом виконуючого обов`язки голови Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області ОСОБА_1
Вважало вказаний висновок суду спірним, оскільки зазначену довідку позивач склав сам для себе.
Частиною дев`ятою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання. Проте, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доказування відмови позивача від добровільної передачі будинку місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування на відповідачів.
Позивач не надавав згоди на передачу зруйнованого житла місцевій державній адміністрації або органам місцевого самоврядування, об`єктам господарювання, а недотримання вимог частини дев`ятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України унеможливлює застосування інших норм вказаного Кодексу.
Крім того, відсутні належні та допустимі докази щодо фактичних пошкоджень будинку позивача.
Також судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено технічних причин пошкодження будинку позивача. При цьому у задоволенні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про призначення судової експертизи було відмовлено.
Звіт про незалежну оцінку збитків, завданих в результаті руйнування під час проведення антитерористичної операції майну, що належить позивачу містить інформацію про ймовірні збитки станом на 01 серпня 2017 року, оцінщик не виїжджав у с. Піски і обрахунки ним були проведені лише на підставі усних свідчень позивача, правовстановлюючих документів на будинок та наданих позивачем фотокарток, достовірність яких оцінщиком не перевірялася.
Міністерство внутрішніх справ України жодної протиправної дії відносно позивача не вчиняло, а тим більше позивачем залишилася недоведеною вина саме Міністерства внутрішніх справ України, його службових або посадових осіб.
Касаційна скарга Кабінету Міністрів України мотивована тим, що оскільки терористичний акт є злочинне та каране діяння на підставі статті 258 КК України, наявність якого визначається лише обвинувальним вироком суду у кримінальній справі, то обов`язковою умовою застосування положень статті 19 Законом України "Про боротьбу з тероризмом" та відповідно, до статті 1177 ЦК України є наявність обвинувального вироку суду, який набув, чинності, оскільки без визначення наявності злочину, передбаченого статтею 258 КК України, підстав відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, немає.
Проте позивачем не надано до суду підтвердження щодо наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили, стосовно заподіяння майнової шкоди в результаті терористичного акту відповідно до статті 258 КК України. Не було встановлено факт наявності причино-наслідкового зв`язку саме між діями Кабінету Міністрів України та завданою позивачу шкодою, судом не було, а позивачем не доведено факт заподіяння шкоди саме Кабінетом Міністрів України.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У липні-жовтні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -подала до суду відзиви на касаційні скарги, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважала висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Також у липні 2018 року Антитерористичний центр при Службі безпеки Україниподав пояснення, в якому підтримав доводи касаційних скарг.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку, площею 78,5 кв. м, з житловою прибудовою та надвірними побудовами, що знаходиться у АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17 липня 2007 року серії НОМЕР_1, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічним паспортом від 24 січня 2007 року (а.с. 12-16, т. 1).
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,12 га, на якій розташований вказаний житловий будинок та господарські споруди, що підтверджується державним актом про право власності на землю від 02 червня 1997 року, виданим на підставі рішення Пісківської сільської Ради народних депутатів Ясинуватського району Донецької області від 26 липня 1995 року. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 862 (а.с. 17, т. 1).
18 червня 2015 року, а також й у подальшому під час проведення антитерористичної операції у с. Піски Ясинуватського району Донецької області було пошкоджено будинок, житлові прибудови та надвірні побудови, належні ОСОБА_1, де він мешкав разом із своєю сім`єю.
Виявивши факт зруйнування свого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, та пошкодження всього майна, що знаходилося всередині них, ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів, подавши заяву про вчинення кримінального правопорушення за місцем свого тимчасового проживання - до Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області. Заяву від 15 липня 2015 року про кримінальне правопорушення було прийнято і зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015110200002590 (а.с. 25, т. 1).
Згідно зі звітом про незалежну оцінку збитків, завданих у результаті руйнування під час проведення антитерористичної операції, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 станом на 01 серпня 2017 року, завдана йому майнова шкода становить 1 817 989 грн 16 коп. (а.с. 173-206, т. 2).
Як убачається з довідки від 09 вересня 2015 року № ДЗЖ-150, виданої виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, унаслідок того, що фактично з 18 липня 2014 року на території с. Піски Ясинуватського району Донецької області велися активні бойові дії, інфраструктура селища була зруйнована повністю: електропостачання, газопостачання, водопровід, каналізація, дороги, транспортні магістралі, дротяний зв`язок. Внаслідок розривів величезної кількості артилерійських мін і снарядів, земля, і відповідно колодязі та свердловини виявилися забруднені. Так як селище обстрілювалося протягом року майже цілодобово снарядами з старих складів Російської Федерації, на поверхні землі і під землею є безліч мін і снарядів, які не розірвалися, крім того, околиці селища заміновані (а.с. 18, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ Українипідлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.