Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
місто Київ
справа № 185/7494/15-ц
провадження № 61-48719св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмет-трейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпостач",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет-трейд" на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року у складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявників
У липні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, неодноразово уточненою, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" (далі - Третейський суд) від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет-трейд" (далі - ТОВ "Трансмет-трейд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпостач"
(далі - ТОВ "Дніпрометпостач"), ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю.
Заявники обґрунтовували заявлені вимоги тим, що згідно з рішенням Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 третейське застереження викладено у таких документах: договорі про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, оригінал якого відсутній, а копія, що засвідчена нотаріусом, не містить посилання на третейську угоду взагалі, як і на існування зазначених договорів поруки, і за текстом відрізняється від тієї копії, що долучається систематично відповідачами у різні справи.
У договорі поруки, укладеному між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "КБ Південкомбанк" (далі - ПАТ "КБ Південкомбанк"), від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю відсутній оригінал документа, про що неодноразово зазначали відповідачі у своїх поясненнях.
У договорі поруки, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ Південкомбанк", від 14 березня 2011 року № П120П-13Ю/1 відсутній оригінал документа, про що неодноразово зазначали відповідачі у своїх поясненнях. Таким чином, жодним доказом, наявним у матеріалах справи, не підтверджено існування третейської угоди, на підставі якої було ухвалено рішення третейського суду, відповідно, жодних підстав для ухвалення такого рішення не було.
Стислий виклад заперечень заінтересованих осіб
Заінтересовані особи заяву не визнали, просили відмовити у її задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року заяву задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 за позовом ТОВ "Трансмет-трейд" до ТОВ "Дніпрометпостач", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю. Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до статей 5 та 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Таким чином, оскільки станом на 12 березня 2011 року третейський суд не припинив розгляд справи, яка стала непідвідомчою розгляду третейськими судами, та ухвалив рішення від 14 березня 2011 року, таке рішення підлягає скасуванню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що на момент ухвалення рішення Третейським судом 02 квітня 2014 року Закон України "Про третейські суди" містив заборону третейськими судами здійснювати розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскільки заявники є споживачами послуг банку, спір виник з приводу заборгованості за наданим кредитом, третейському суду у силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду у грудні 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" та ТОВ "Трансмет-трейд" просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення Третейського суду.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги обґрунтовувалися ідентичними доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники зазначили, що суди не взяли до уваги, що заявники як поручителі у спірних правовідносинах не є споживачами у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, також не є обґрунтованими посилання заявників на те, що спірні договори не містять третейського застереження, оскільки відповідно до первинно доданих до заяви копій договорів у них міститься відповідне застереження.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційні скарги не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності
Законом № 460-IX.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у справі № 8/161 02 квітня 2014 року рішенням Постійного діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" у складі судді Марусенко В. О. задоволено позов ТОВ "Трансмет-трейд" до ТОВ "Дніпрометпостач", ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії від 14 березня 2011 року
№ 120К-13Ю.
Стягнуто солідарно з ТОВ "Дніпрометпостач", ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Трансмет-трейд" суму в 8 000 000, 00 грн заборгованості за кредитом; 4 130 777, 61 грн заборгованості за процентами; 1 406, 01 грн заборгованості за комісією; 3 091 092, 38 грн пені, разом стягнуто 15 223 276, 00 грн.
Із заяви про скасування рішення Третейського суду та з матеріалів справи встановлено, що згідно з рішенням Третейського суду від 02 квітня 2014 року у справі № 8/161 третейське застереження викладено у таких документах: договорі про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 березня 2011 року № 120К-13Ю, оригінал якого відсутній, копія, що завірена нотаріусом, не містить посилання на третейську угоду взагалі, як і на існування договорів поруки, і за текстом відрізняється від тієї копії, що долучається відповідачами у різні справи.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 4 Закону України "Про третейські суди" третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; обов`язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; арбітрування; самоврядування третейських суддів; всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зміни до цієї статті Закону внесені 12 березня 2011 року.