Постанова
Іменем України
20 липня 2020 року
м. Київ
справа № 712/5676/15-ц
провадження № 61-7475св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_10 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Черкаська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітута, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення сервітуту,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Черкаська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить житловий будинок літ "Л-1", л, л 1, пд." з надвірними спорудами і гараж літ. "У" на АДРЕСА_1 .
До вказаного будинку та гаражу можна потрапити тільки повз будинок "А1-1", що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Його будинок і будинок ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають спільну адресу і єдиний спільний вхід. Іншого шляху, щоб потрапити до будинку та гаражу, немає.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 368 кв. м на АДРЕСА_1 .
Для належного користування своїм будинком та гаражем йому необхідний прохід та проїзд на зазначеній земельній ділянці, однак відповідачі перешкоджають йому у цьому.
Ураховуючи викладене,ОСОБА_1 просив суд встановити право земельного сервітуту - встановити право проходу та проїзду до його будинку літ "Л-1", л, л 1, пд" та гаражу літ. "У" на АДРЕСА_1 за наявним шляхом через земельну ділянку площею 368 кв. м, яка надана в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на АДРЕСА_1 .
У серпні 2015 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про встановлення сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить 3/50 частини житлового будинку АДРЕСА_2 надвірними спорудами на АДРЕСА_1 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 368 кв. м на АДРЕСА_1 .
Пройти та проїхати до її частини житлового будинку та належного їй сараю можливо лише через вказану земельну ділянку, проте відповідачі перешкоджають у цьому та заперечують проти встановлення сервітуту.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_10 просила суд встановити право земельного сервітуту - встановити право проходу та проїзду до її частини житлового будинку на АДРЕСА_2 за наявним шляхом через земельну ділянку площею 368 кв. м, яка надана в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено безстроковий земельний сервітут на право проходу до будинку літ. "Л-1", л, л-1" та гаражу літ. "У" на АДРЕСА_1, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1, по земельній ділянці ОСОБА_2 площею 18,1 кв. м, по земельній ділянці ОСОБА_3 площею 24,5 кв. м та по земельній ділянці, що перебуває у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, площею 12 кв. м, загальною площею 54,6 кв. м.
У іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_10 відмовлено.
Суди виходили з того, що позивач за первісним позовом довів суду необхідність та наявність потреби у встановленні безстрокового сервітуту, а саме право проходу до будинку та гаражу по земельній ділянці ОСОБА_2 і ОСОБА_3, запропонований ним варіант встановлення цього сервітуту є найменш обтяжливим для відповідачів. Відповідно до висновка експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 27 квітня 2017 року № 77/448-450/17-23 встановлення сервітуту на право проїзду є неможливим. Права ОСОБА_10 ніяким чином не порушенні, а тому її позов є безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 27 квітня 2017 року № 77/448-450/17-23 є можливим встановлення проїзду до будинку літ. "Л-1", л, л-1" та гаражу літ. "У" на АДРЕСА_1 .
Крім того, наявний шлях для проїзду автомобіля вже існує багато років.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просили скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що судом встановлено безстроковий сервітут позивачу, який таких позовних вимог не заявляв, не зазначено який саме сервітут - платний чи безоплатний. ОСОБА_1 та ОСОБА_10 не є власниками або землекористувачами земельної ділянки, а тому не мають право на встановлення земельного сервітуту. Крім того, вони не звертались до відповідачів з відповідними пропозиціями про встановлення сервітуту. Встановивши сервітут, суди попередніх інстанцій порушили право власності відповідачів на земельну ділянку та позбавили їх права використати земельну ділянку за цільовим призначенням.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначили, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Відзиви на касаційні скарги від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року, зупинено дію рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року і витребувано із Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу № 712/5676/15-ц.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_10 в апеляційному порядку не оскаржувалось, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2015 року ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок під літ. "Л-1", л, л1, пд" з надвірними спорудами і гараж літ. "У" на АДРЕСА_1 .
Власниками житлового будинку літ. "А1-1" на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Черкаська міська рада, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12, про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Визначено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, загальною площею 368 кв. м., виділивши ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 185 кв. м, виділивши ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 152 кв. м, залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 31 кв. м, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 26 листопада 2013 року № 39/Буд.
У задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Черкаська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 27 квітня 2017 року № 77/448-450/17-23 існує технічна можливість встановлення земельного сервітуту (права проходу) ОСОБА_1 до своєї земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Технічно можливий варіант встановлення земельного сервітуту (право проходу) ОСОБА_1 до своєї земельної ділянки на АДРЕСА_1 по земельним ділянкам, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наведений в дослідницькій частині та представлений у графічному додатку (додаток № 3 та № 4).
Встановлення земельного сервітуту (для проїзду) є неможливим, так як його розміри не відповідають вимогам пункту 3.14 Державних будівельних норм України ДБН 360-92 ** "Планування та забудова міських та сільських поселень", з урахуванням листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 04 лютого 2004 року № 1/23-108.